состав, показания, дозировка, побочные эффекты
Указанный лекарственный препарат входит в группу веществ-блокаторов цистенил-лейкотриеновых рецепторов, играющих важную роль в возникновении бронхообструктивного синдрома.
Как следствие, препарат эффективен при лечении обструктивных болезней, которые развиваются в нижних отделах органов дыхательной системы.
Монтелукаст, являющийся основным действующим веществом препарата, обладает свойством при применении связываться с цистенил-лейкотриеновыми рецепторами (рецепторы CysLT1), ответственными за возникновение бронхоспазма, выделение мокроты из бронхов, других симптомов, сопровождающих обструктивный бронхит.
Способен к ингибированию бронхоконстрикции у пациентов, страдающих астмой.
Обладает свойством купировать возникающий бронхоспазм на всех стадиях его развития, благодаря способности снижать реакцию организма на аллергические антигены.
Применение монтелукаста приводит к снижению количества эозинофилов в дыхательных путях.
Состав и форма выпуска
Вспомогательные вещества: маннит, целлюлоза микрокристаллическая, гидроксипропилцеллюлоза, натрия кроскармеллоза, аспартам, вишневый ароматизатор, магния стеарат, проч.
Выпускается в форме жевательных таблеток, в двух дозировках – по 4 и по 5 мг монтелукаста в каждой.
Показания
Данный лекарственный препарат применяется в качестве препарата для дополнительного лечения бронхиальной астмы у детей в возрасте от 2 до 14 лет, страдающих персистирующей астмой как в легкой, так и в умеренной степени, в том числе если они недостаточно контролируется ингаляционными ГКС.
Также эффективен, если у пациента проявляется недостаточный контроль астмы с помощью β-агонистов короткого действия.
Применяется также для:
— симптоматического лечения сезонного аллергического ринита у больных, страдающих бронхиальной астмой;
— профилактики астмы, при которой бронхоспазм провоцируется физическими нагрузками;
— облегчения симптомов сезонного и круглогодичного аллергического ринита.
Противопоказания
Не следует применять указанное лекарственное средство, если у пациента отмечалась ранее повышенная чувствительность (аллергия) относительно одного из компонентов, которые входят в состав препарата – как основных, так и вспомогательных.
В педиатрии применяется с 2-летнего возраста.
Применение при беременности и кормлении грудью
Лечение беременных женщин производится со всяческой осторожностью, только по серьезным показаниям.
На время лечения грудное кормление следует приостановить.
Способ применения и дозы
Препарат применяют при астме и аллергическом рините (как сезонном, так и круглогодичном), по 1 таблетке 1 раз в сутки.
При лечении астмы — в вечернее время суток, спустя 1-2 часа после вечернего приема пищи. Для лечения аллергического ринита время приема препарата может быть выбрано в индивидуальном порядке.
Дети в возрасте от 2 до 5 лет принимают препарат в дозировке по 4 мг монтелукаста, дети в возрасте от 6 до 14 лет – в дозировке по 5 мг монтелукаста.
Передозировка
Передозировка данным препаратом не вызывает особенных нежелательных явлений. В редких случаях наблюдались:
— сонливость, психомоторная гиперактивность;
— жажда;
— головная боль;
— рвота.
Рекомендуется симптоматическая терапия.
Побочные эффекты
Обычно препарат переносится хорошо. Побочные эффекты могут возникнуть лишь в редких случаях. В частности, могут наблюдаться:
— анафилактические реакции, реакции гиперчувствительности, в том числе анафилактический шок;
— инфекции верхних дыхательных путей;
— головная боль, боль в животе, жажда, тошнота, рвота, диспепсия;
— усиление кровоточивости;
— нарушения сна, кошмары, галлюцинации, бессонницы, раздражительность, гневливость, возбуждение, враждебность, депрессии, дезориентация, суицидальные мысли;
— вялость, головокружение, парестезии, гиперстезии, сердцебиение;
— гепатит, повышение уровня печеночных трансаминаз;
— артралгия, миалгия, включая мышечные судороги;
— астения / усталость, ощущение дискомфорта, отек, лихорадка;
— носовое кровотечение.
Условия и сроки хранения
Данный лекарственный препарат способен сохранять свои лекарственные свойства на протяжении 2-х лет от даты производства, указанной на упаковке.
Препарат следует держать в месте, недоступном для детей. Температура хранения не должна превышать 25°С.
www.obozrevatel.com
Вансейр — инструкция, цена в аптеках, аналоги
Склад:
діюча речовина: montelukast;
1 таблетка 4 мг містить: монтелукасту натрію 4,16 мг еквівалентно монтелукасту 4 мг;
1 таблетка 5 мг містить: монтелукасту натрію 5,2 мг еквівалентно монтелукасту 5 мг;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, аспартам (Е 951), заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор вишневий, магнію стеарат.
Лікарська форма
Таблетки жувальні.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 4 мг – рожеві, овальні, двоопуклі таблетки; таблетки 5 мг – рожеві, круглі, двоопуклі таблетки.
Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.
Код АТХ
R03D СОЗ.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Монтелукаст є селективним та активним антагоністом рецептора лейкотрієну, що специфічно інгібує CysLT1 рецептор цистеїніл лейкотрієну.
Цистеїніли лейкотрієну (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що вивільняються різними клітинами, до кількості яких входять опасисті клітини та еозинофіли.
Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з рецепторами цистеїніл лейкотрієну (CysLT), які виявлені у дихальних шляхах людини. CysLT рецептор типу-l (CysLT1) виявлений у дихальних шляхах людини та в інших прозапальних клітинах людини (включаючи еозинофіли та певні мієлоїдні стовбурові клітини), до яких входять клітини гладких м’язів дихальних шляхів і макрофаги дихальних шляхів. Рецептори СуsLТ корелюють із патофізіологічними показниками при астмі та при алергічних ринітах. Лейкотрієнопосередковані ефекти при астмі, де медіатором виступає лейкотрієн, включають низку таких активних явищ у дихальних шляхах як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів.
При алергічному риніті, після впливу алергенів під час реакцій ранньої та пізньої фази CysLT вивільняються зі слизової оболонки носа і перебувають у кореляції з симптомами алергічного риніту. При введенні цистеїнілових лейкотрієнів (CysLT) у носову порожнину підсилюються симптоми непрохідності дихальних шляхів і назальної обструкції.
Монтелукаст – перорально активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв’язується з рецепторами CysLT1. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з бронхіальною астмою, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої
β-агоністами.
Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами в мокротинні).
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується.
Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 5 мг Cmax досягається через 2 години. Середня біодоступність становить 73 % та знижується до 63 % після вживання їжі.
Після прийому натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 4 мг максимальна концентрація (Cmax) у дітей віком від 2 до 5 років досягається через 2 години. Cmax на 66 % вища, а Сmin – нижча порівняно зі значеннями, отриманими для дорослих при прийомі таблеток 10 мг.
Розподіл
Більше 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту у стані рівноваги становить від 8 до 11 л. При дослідженні на тваринах проходження монтелукасту, позначеного радіоізотопом, через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилися мінімальними.
Метаболізм
Монтелукаст екстенсивно метаболізується, концентрація метаболітів монтелукасту у стані рівноваги перебувала нижче рівня визначення.
У дослідженнях in vitro з використанням мікросомальних клітин печінки людини виявлено, що у метаболізмі монтелукасту беруть участь цитохроми Р450 ЗА4, 2А 6 і 2С9. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 ЗА4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.
Виведення
Кліренс монтелукасту з плазми крові становить у середньому 45 мл/хв у здорових дорослих пацієнтів. Після перорального прийому міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менш ніж 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.
Фармакокінетика у різних групах пацієнтів
Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає.
При прийомі великих доз монтелукасту (що у 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну у плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.
Клінічні характеристики
Показання.
Жувальні таблетки Вансейр 4 мг рекомендовані для дітей віком від 2 до 5 років;
жувальні таблетки Вансейр 5 мг рекомендовані для дітей віком від 6 до 14 років:
- як додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;
- як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, у яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлена непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
- профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.
Протипоказання
Підвищена чутливість до монтелукасту або до будь-якого з компонентів препарату.
Дитячий вік до 2-х років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При профілактиці і хронічному лікуванні астми, алергічних ринітів Вансейр може бути суміщений разом з іншими препаратами. При дослідженні міжлікарських взаємодій не було виявлено ніякого впливу рекомендованої клінічної дози монтелукасту на фармакокінетику нижче зазначених препаратів: теофіліну, преднізону, преднізолону, пероральних контрацептивів (етиніл естрадіол/норетиндрон, 35:1), терфенадину, дигоксину і варфарину.
Хоч додатково і не було проведено жодних специфічних досліджень щодо випадків взаємодій, не спостерігалося ніяких проявів небажаних взаємодій одночасного застосування Вансейру з широким спектром призначуваних препаратів, серед яких: тіреоїдні гормони, бензодіазепіни, седативні, нестероїдні протизапальні та протинабрякові лікарські засоби.
При поєднанні препарату з фенобарбіталом параметр AUC (площа під кривою, що описує зміну концентрації у плазмі крові) знижувався приблизно на 40 %. Корекції дози препарату Вансейр не потрібно.
Монтелукаст метаболізується ферментом CYP 3A4, тому одночасне застосування Вансейру з індукторами цього ферменту, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин, та звіробій, може призвести до зниження концентрації монтелукасту у плазмі крові.
У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст – це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (препарат, що метаболізується переважно CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).
Індуктори CYРЗА4 ( наприклад: аміноноглютетімід, карбамазепін, нафцилін, невірапін, фенобарбітал, фенітоїн та ріфампіцин) також зменшують дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.
Індуктори CYP2С9 (наприклад: карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин, рифапентін, секобарбітал) можуть зменшувати дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.
Доцільно проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів у тих випадках, коли одночасно з Вансейром застосовували сильні індуктори ензиму цитохрому Р450, такі як фенобарбітал або рифампін.
Особливості застосування.
Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністів короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих β-агоністів, ніж зазвичай.
Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.
Немає даних, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.
Пацієнтам, у яких спостерігаються загострення астми після фізичного навантаження, зазвичай варто продовжувати звичайне лікування із застосуванням інгаляції β-2-агоністів і вони повинні мати при собі короткодіючий препарат β-2-агоніста для інгаляції.
Пацієнтам з відомою чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти варто уникати її прийому та інших нестероїдних протизапальних препаратів у період терапії препаратом Вансейр. Хоча відомо, що монтелукаст ефективно поліпшує дихальну функцію у хворих на бронхіальну астму з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, він не послаблює бронхоспастичну реакцію на прийом цих препаратів.
Необхідно попередити пацієнтів про те, що їм варто щодня приймати Вансейр відповідно до призначень лікаря як у періоди загострень, так і при відсутності симптомів. Якщо контроль симптомів астми недостатній, необхідно переглянути лікування.
Пацієнтам також необхідно знати, що Вансейр не показаний для терапії початку гострих астматичних нападів, і що вони повинні завжди мати при собі препарат короткодіючого β-2-агоніста для інгаляцій, щоб терміново допомогти собі у момент початку гострого нападу.
Пацієнтам треба ретельно стежити за тим, як часто вони застосовують для інгаляції β-2-агоніст у період лікування препаратом Вансейр. Їх необхідно попереджати про необхідність негайно звернутися до лікаря, коли необхідна доза ліків для інгаляції перевищує звичайну дозу або денну максимальну дозу.
Пацієнтам, які приймають Вансейр, слід повідомити, що вони не повинні знижувати дозу препарату або припиняти прийом протиастматичних лікарських засобів.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають монтелукаст, може розвинутись системна еозинофілія, коли стають помітними клінічні симптоми васкуліту, подібні до синдрому Чарг-Страуса (гранулематозний алергічний аргіїт) у пацієнтів, котрі приймають системні кортикостероїдні препарати. Такі випадки зазвичай асоційовані зі зниженням дози перорально прийнятих кортикостероїдів. Можливості того, що застосування антагоністів рецепторів лейкотрієну може призводити до розвитку синдрому Чарг-Страуса, не можна ні виключити, ні довести. Лікар зобов’язаний уважно стежити за можливими проявами еозинофілії, васкулітних висипань, погіршенням легеневих симптомів, ускладненнями з боку серця і/або нейропатією. Пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми, слід пройти повторне обстеження, і режим їх лікування потрібно переглянути. Причинний зв’язок застосування монтелукасту та зазначених станів остаточно не встановлений. Проте при зниженні дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які приймають Вансейр, необхідні обережність і відповідний клінічний моніторинг.
Нейропсихічні розлади
У дорослих та підлітків, які приймали Вансейр, відзначалися нейропсихічні розлади. У постмаркетинговий період при застосуванні Вансейру були присутні такі побічні ефекти: збудження, агресивна та ворожа поведінка, патологічний страх, депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, дратівливість, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінка, тремор.
Пацієнти та лікарі повинні бути настороженими щодо нейропсихічних розладів. Пацієнтів слід попередити про необхідність звертання до лікаря при виникненні зазначених побічних ефектів.
У такому випадку лікарі повинні ретельно оцінити ризики та користь щодо продовження лікування Вансейром.
Монтелукаст як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня.
Монтелукаст не рекомендується як монотерапія хворим із персистуючою астмою помірного ступеня. Рішення про застосування монтелукасту як альтернативного лікарського засобу по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдних препаратів для дітей, хворих на персистуючу астму легкого ступеня, може бути прийняте лише для пацієнтів без тяжких астматичних нападів у недавньому анамнезі, що потребують перорального застосування кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїдні препарати.
Персистуюча астма легкого ступеня – це астма, при якій прояв симптомів астми відбувається частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, нічні напади спостерігаються частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, між епізодами функція легень залишається у нормі. Якщо згодом (як правило, протягом одного місяця) не можливо досягти задовільного контролю астми, слід оцінити необхідність додаткової чи іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.
Застосування препарату Вансейр можливе як додаткова терапія у пацієнтів, яким призначена інгаляція кортикостероїдів. При ньому доза кортикостероїдних препаратів може бути знижена до припустимої межі. Дозу варто знижувати поступово при постійному медичному контролі. Деяким пацієнтам призначення кортикостероїдів узагалі може бути відмінено. Прийом таблеток Вансейр не слід розпочинати одразу після припинення інгаляції кортикостероїдів.
Профілактичний прийом перед фізичними навантаженням для запобігання астматичного нападу.
У хворих віком від 2 до 5 років бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженнями, може бути основною ознакою перестуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2-4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.
Терапія препаратом Вансейр у поєднанні з іншими препаратами для лікування астми. Таблетки Вансейр можна призначати сумісно з іншими терапевтичними засобами.
Зниження дози при комбінованій терапії.
Терапія із застосуванням бронходілятаторів.
Таблетки Вансейр можна додавати до терапії у пацієнтів, стан яких недостатньо контролюється застосуванням тільки бронходілятаторів. При досягненні очевидного лікувального ефекту (зазвичай після першого прийому препарату) дози бронходілятаторів можуть бути знижені.
Таблетки жувальні Вансейр містять фенілаланін (складова аспартаму), тому їх не слід призначати пацієнтам із фенілкетонурією.
Монтелукаст як альтернативний спосіб
Пацієнти з нирковою недостатністю
Для пацієнтів з нирковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Для пацієнтів із печінковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування. Для пацієнтів з гострою печінковою недостатністю не оцінювалась.
Застосування у період вагітності і годування груддю.
Вагітність.
Даних щодо застосування вагітним жінкам дуже мало, тому не слід застосовувати Вансейр у період вагітності, за винятком випадків, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плода/дитини.
За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також і інші препарати від бронхіальної астми. Причинний зв’язок між цими випадками та застосуванням препарату Вансейр не доведений.
Період годування груддю
Поки що невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко.
Дослідження на тваринах довели, що монтелукаст екскретується у молоко. Тому необхідно оцінити користь годування дитини та користь застосування Вансейру матір’ю та прийняти рішення щодо припинення годування груддю чи відмову від подальшого прийому Вансейру.
Фертильність
При дослідженнях фертильності у самок щурів монтелукаст викликав зменшення фертильності та коефіцієнтів запліднення при пероральній дозі 200 мг/кг (експозиція приблизно у 70 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі). При пероральній дозі 100 мг/кг (експозиція приблизно у 20 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі) не спостерігали впливу на фертильність чи заплідненість самок. Монтелукаст не впливав на фертильність самців щурів при пероральних дозах до 800 мг/кг (експозиція приблизно у 160 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральних дозі).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Впливу монтелукасту на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами не очікується. Проте у поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.
Для дітей віком 2-5 років добова доза становить 1 жувальну таблетку 4 мг, яку слід приймати перед сном. Вансейр приймати за 1 годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Для дітей віком 6-14 років добова доза становить 1 жувальну таблетку 5 мг, яку слід приймати перед сном. Вансейр приймати за 1 годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Для пацієнтів віком від 15 років рекомендується застосовувати Вансейр, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг.
Тривалість лікування встановлює лікар.
Загальні рекомендації.
Терапевтичний ефект препарату на показники контролю астми відбувається упродовж 1 доби. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Вансейр, навіть якщо їх астма під контролем, так само як і під час її загострення.
Регулювання дози не потрібне для пацієнтів з нирковою недостатністю або легким чи середнім ступенем порушення функції печінки.
Діти
Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 років.
Передозування
Спеціальні дані про передозування у період лікування монтелукастом відсутні. При дослідженні пацієнтів із хронічною астмою введення препарату Вансейр у дозі 200 мг/добу протягом 22 тижнів та при короткостроковому дослідженні введення препарату у дозі 900 мг/добу протягом 1 тижня не спричиняли ніяких клінічно значущих небажаних ефектів.
Випадки гострого передозування зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування небажаних явищ не відзначалося. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність, мідріаз, гіперкінези.
Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.
Побічні реакції.
Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку нервової системи: головний біль.
З боку травного тракту: біль у животі.
Загальні розлади: спрага.
Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговому періоді:
З боку крові та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.
З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, сомнамбулізм; психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій; збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість; тремор), депресія, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (спроби суїциду).
З боку нервової системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.
З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.
З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив’янка, свербіж, висипання, вузликова еритема.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, у тому числі судоми м’язів.
Загальні розлади: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.
У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом описане виникнення носової кровотечі, синдрому Чарг-Страуса (СЧС) (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С, в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. АБДІ ІБРАХІМ Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш. /
ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S.
Місцезнаходження. Санаї Махаллеші Тунч Джаддесі №3, Есенюрт / Стамбул, Туреччина /
Sanayi Mahallesi Tunc Caddesi № 3 Esenyurt / Istanbul, Turkey.
tabletki.ua
МОНТЕЛУКАСТ таблетки — инструкция по применению, описание, аналоги, форма выпуска, побочные эффекты, противопоказания
Клинико-фармакологическая группа
Антагонист лейкотриеновых рецепторов. Препарат для лечения бронхиальной астмы и аллергического ринитаДействующее вещество
— монтелукаст (montelukast)
Форма выпуска, состав и упаковка
Таблетки жевательные круглые, двояковыпуклые, белого или почти белого цвета, с запахом вишни.
| 1 таб. | |
| монтелукаст натрия | 5.2 мг, |
| что соответствует содержанию монтелукаст | 5 мг |
Вспомогательные вещества: маннитол — 203.3 мг, целлюлоза микрокристаллическая — 81 мг, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) — 3 мг, магния стеарат — 3 мг, ароматизатор Вишня — 3 мг, аспартам — 1.5 мг.
10 шт. — упаковки ячейковые контурные (1) — пачки картонные.
10 шт. — упаковки ячейковые контурные (3) — пачки картонные.
10 шт. — упаковки ячейковые контурные (6) — пачки картонные.
14 шт. — упаковки ячейковые контурные (1) — пачки картонные.
14 шт. — упаковки ячейковые контурные (2) — пачки картонные.
14 шт. — упаковки ячейковые контурные (4) — пачки картонные.
15 шт. — упаковки ячейковые контурные (1) — пачки картонные.
15 шт. — упаковки ячейковые контурные (2) — пачки картонные.
15 шт. — упаковки ячейковые контурные (4) — пачки картонные.
30 шт. — упаковки ячейковые контурные (1) — пачки картонные.
30 шт. — упаковки ячейковые контурные (2) — пачки картонные.
30 шт. — банки полиэтиленовые (1) — пачки картонные.
Новости по теме
Фармакологическое действие
Цистеинил-лейкотриены (LTC4, LTD4, LTE4) являются сильными медиаторами воспаления — эйкозаноидами, которые выделяются разными клетками, в т.ч. тучными клетками и эозинофилами. Эти важные проастматические медиаторы связываются с цистеинил лейкогриеновыми рецепторами. Цистеинил лейкотриеновые рецепторы 1 типа (CysLT1-рецепторы) присутствуют в дыхательных путях человека (в т.ч., в клетках гладких мышц бронхов, макрофагах) и других клетках провоспаления (включая эозинофилы и некоторые миелоидные стволовые клетки). Цистеинил-лейкотриеиы коррелируют с патофизиологией бронхиальной астмы и аллергического ринита. При астме лейкотриен-опосредованные эффекты включают бронхоспазм, увеличение секреции слизи, повышение проницаемости сосудов и увеличение количества эозинофилов. При аллергическом рините после воздействия аллергена происходит высвобождение цистеинил-лейкотриенов из провоспалительных клеток слизистой оболочки полости носа во время ранней и поздней фаз аллергической реакции, что проявляется симптомами аллергического ринита. При интраназалыюй пробе с цистеинил-лейкотриенами было продемонстрировано повышение резистентности воздухоносных путей и симптомов назальной обструкции.
Монтелукаст — высокоактивное при приеме внутрь лекарственное средство, которое значительно улучшает показатели воспаления при бронхиальной астме. Согласно биохимическому и фармакологическому анализу препарат с высокой избирательностью и химическим сродством связывается с CysLT1-рецепторами (вместо других фармакологически важных рецепторов дыхательных путей, таких как простагландиновыс, холииергические или Р-адренергические рецепторы). Монтелукаст ингибирует физиологическое действие цистеиниловых лейкотриенов LTC4, LTD4, LTE4 путем связывания с CysLT1
Монтелукаст ингибирует CysLT-рецепторы эпителия дыхательных путей, обладая тем самым одновременно способностью ингнбировать бронхоспазм. обусловленный вдыханием цистеинил-лейкотриена LTD4 у пациентов с бронхиальной астмой. Дозы монтелукаста. равной 5 мг, достаточно для купирования бронхоспазма, индуцируемого LTD4.
Монтелукаст вызывает бронходилатацию в течение 2 ч после приема внутрь и может дополнять бронходилатацию, вызванную β2-адреномиметиками. Применеиие монтелукаста в дозах, превышающих 10 мг/сут, принимаемых однократно, эффективность препарата не повышает.
Фармакокинетика
Всасывание
Монтелукаст быстро и практически полностью всасывается после приема внутрь. При приеме натощак таблеток жевательных 5 мг Cmax в плазме крови у взрослых достигается через 2 ч. Средняя биодоступность при приеме внутрь составляет 73%.
Распределение
Монтелукаст связывается с белками плазмы крови более чем на 99%. Vd монтелукаста в состоянии Css составляет в среднем 8-11 л. Исследования, проведенные на крысах с радиоактивно меченым монтелукастом, указывают на минимальное проникновение через ГЭБ. Кроме того, концентрация меченого монтелукаста через 24 ч после введения была минимальной во всех других тканях.
Метаболизм
Монтелукаст активно метаболизируется. При исследовании терапевтических доз в состоянии Css в плазме крови у взрослых и детей концентрация метаболитов монтелукаста не определяется.
Исследования in vitro с использованием микросом печени человека показали, что цитохромы Р450, 3А4, 2С8 и 2С9 участвуют в метаболизме монтелукаста. Согласно дальнейшим результатам исследований, проведенным in vitro в микросомах печени человека, терапевтическая концентрация монтелукаста в плазме крови не ингибирует изоферменты цитохрома Р450 СYP: 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6.
Выведение
Плазменный клиренс монтелукаста у здоровых взрослых составляет в среднем 45 мл/мин. После приема внутрь радиоактивно меченого монтелукаста 86% от его количества выводится через кишечник в течение 5 дней и менее 0.2% — почками, что подтверждает то, что монтелукаст и его метаболиты экскретируются почти исключительно с желчью. T1/2 монтелукаста у молодых здоровых взрослых составляет от 2.7 до 5.5 ч. Фармакокинетика монтелукаста сохраняет практически линейный характер при приеме внутрь доз свыше 50 мг. При приеме монтелукаста в утренние и вечерние часы различий фармакокинетики не наблюдается. При приеме 10 мг монтелукаста в сутки наблюдается умеренная (около 14%) кумуляция активного вещества в плазме крови.
Особенности фармакокинетика у различных групп пациентов
Пол
Фармакокинетика монтелукаста у женщин и мужчин сходна.
Пожипые пациенты
При однократном приеме внутрь 10 мг монтелукаста фармакокинетический профиль и биодостунность сходны у пожилых пациентов и пациентов молодого возраста. T1/2 монтелукаста из плазмы крови несколько больше у пожилых пациентов. Коррекции дозы препарата у пожилых пациентов не требуется.
Раса
Не выявлено различий в клинически значимых фармакокинетических эффектах у пациентов различных рас.
Печеночная недостаточность
У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести и клиническими проявлениями цирроза печени отмечено замедление метаболизма монтелукаста, сопровождающееся увеличением AUC приблизительно на 41% после однократного приема препарата в дозе 10 мг. T1/2 монтелукаста у этих пациентов несколько увеличивается (средний T1/2 — 7.4 ч). Изменения дозы монтелукаста для пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести не требуется. Данных о характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пыо) нет.
Почечная недостаточность
Поскольку монтелукаст и его метаболиты не экскретпруются через почки, фармакокинетика монтелукаста у пациентов с почечной недостаточностью не оценивалась. Корректировка дозы препарата для этой группы пациентов не требуется.
Показания
— профилактика и длительное лечение бронхиальной астмы, включая предупреждение дневных и ночных симптомов заболевания;
— лечение бронхиальной астмы у пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте;
— профилактика бронхоспазма, вызванного физической нагрузкой;
— купирование дневных и ночных симптомов сезонных аллергических ринитов и постоянных аллергических ринитов.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата;
— детский возраст до 6 лет;
— фенилкетонурия.
Дозировка
Препарат Монтелукаст принимают внутрь 1 раз/сут независимо от приема нищи. Таблетку можно проглатывать целиком или разжевать перед проглатыванием. Для лечения бронхиальной астмы препарат следует принимать вечером. При лечении аллергических ринитов препарат можно принимать в любое время суток. Пациенты с бронхиальной астмой и аллергическим ринитом должны принимать 1 таблетку 1 раз/сут вечером.
Дети в возрасте от 6 до 14 лет
1 таблетка жевательная по 5 мг 1 раз/сут. Подбора дозы для этой возрастной группы не требуется.
Дети старше 15 лет и взрослые
Доза для взрослых и детей старше 15 лет составляет 10 мг монтелукаста в сутки. Терапевтическое действие препарата Монтелукаст на показателя, отражающие течение бронхиальной астмы, развивается в течение первого дня. Пациенту следует продолжать принимать препарат как в период достижения контроля симптомов бронхиальной астмы, так и в период обострения заболевания.
Для пожилых пациентов, пациентов с почечной недостаточностью, пациентов с легкими или среднегяжслыми нарушениями функции печени специального подбора дозы не требуется.
Монтелукаст можно добавлять к лечению бронходилататорамн и ингаляционными ГКС.
Побочные действия
Побочные эффекты обычно бывают легкими и, как правило, не требуют отмены препарата.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, сонливость, парестезия/гинестезия, судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: учащенное сердцебиение.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: носовые кровотечения, легочная эозинофилия.
Нарушения со стороны психики: ажитация, в т.ч. агрессивное поведение или враждебность, тревожность, депрессия, дезориентация, нарушение внимания, патологические сновидения, галлюцинации. бессонница. нарушения памяти, психомоторная активность (включая раздражительность, беспокойство и тремор), сомнамбулизм, суицидальные мысли и поведение (суицидальность).
Со стороны .ЖКТ: диарея, диспепсия, тошнота, рвота, панкреатит, боль в животе.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: повышение активности AЛT и ACT, гепатит (включая холестатические, гепатоцеллюлярные и смешанные поражения печени).
Со стороны органов опорно-двигательной системы: артралгия, миалгия. мышечные судороги.
Со стороны крови и лимфатической системы: повышение склонности к кровотечениям, тромбоцитопения.
Со стороны кожи и подкожных тканей: склонность к формированию гематом, узловатая эритема, мультиформпая эритема, зуд. высыпания, крапивница, ангионевротический отек.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в т.ч. анафилаксия, эозииофильная инфильтрация печени.
Инфекционные и паразитарные заболевания: инфекции верхних дыхательных путей.
Прочие: астения (слабость)/усталость, отеки, пирексия.
Передозировка
Симптомы
Данных о симптомах передозировки при приеме монтелукаста пациентами с бронхиальной астмой в дозе, превышающей 200 мг/сут в течение 22 недель и в дозе 900 мг/сут в течение одной недели, не выявлено.
Имели место случаи острой передозировки (прием не менее 1000 мг/сут) монтелукастом в пострегистрационный период и во время клинических исследований у взрослых и детей. Клинические и лабораторные данные свидетельствовали о сопоставимости профилей безопасности монтелукаста у детей, взрослых и пожилых пациентов.
Наиболее частыми побочными эффектами были чувство жажды, сонливость, рвота, психомоторное возбуждение, головная боль, боль в животе, мидриаз. Данные побочные эффекты согласуются с профилем безопасности монтелукаста.
Лечение
Лечение в случае острой передозировки симптоматическое. Отсутствует информация о специфическом лечении передозировки монтелукаста. Данных об эффективности перитонеального диализа или гемодиализа нет.
Лекарственное взаимодействие
Монтелукаст можно назначать вместе с другими лекарственными средствами, которые обычно применяют для профилактики и длительного лечения бронхиальной астмы и/или лечения аллергического ринита. Рекомендуемая терапевтическая доза монтелукаста не оказывала клинически значимого влияния на фармакокинетику следующих препаратов: теофиллина, преднизоиа, преднизолона. пероральных контрацептивов (этинилэстрадиол/норэтистерон 35/1). терфенадина, днгоксина и варфарина. Значение AUC монтелукаста снижается при одновременном приеме фенобарбитала примерно на 40%. но это не требует изменения режима дозирования препарата Монтелукаст.
В исследованиях in vitro установлено, что монтелукаст ингибирует изофермент CYP2С8 системы цитохрома P450. однако при исследовании лекарственного взаимодействия in vivo монтелукаста и росиглитазона (метаболизнруется с участием изофермента CYP2С8 системы цитохрома) не получено подтверждения ингибирования монтелукастом изофермента CYP2С8. Поэтому в клинической практике не предполагается влияния монтелукаста на CYP2С8-опосредованный метаболизм ряда лекарственных препаратов, в т.ч., паклитаксела, росиглитазона, репаглинида и др.
Исследования in vitro показали, что монтелукаст является субстратом пзофермептов CYP2С8, 2С9 и 3А4. Данные клинического исследования лекарственного взаимодействия в отношении монтелукаста и гемфиброзила (ингибитора как CYP2С8. так и 2С9) демонстрируют, что гемфиброзил повышает эффект системного воздействия монтелукаста в 4.4 раза. Совместный прием итраконазола. сильного ингибитора изофермента CYP3А4, вместе с гемфиброзилом и монтелукастом не приводил к дополнительному повышению эффекта системного воздействия монтелукаста. Влияние гемфиброзила на системное воздействие монтелукаста не может считаться клинически значимым на основании данных по безопасности при применении в дозах, превышающих одобренную дозу 10 мг для взрослых пациентов (например, 200 мг/сут для взрослых пациентов в течение 22 недель и до 900 мг/сут для пациентов, принимающих препарат в течение примерно одной недели, не наблюдалось клинически значимых отрицательных эффектов). Таким образом, при совместном приеме с гемфиброзилом корректировка дозы монтелукаста не требуется. По результатам исследований in vitro не предполагается клинически значимых лекарственных взаимодействий с другими известными ингибиторами изофермента CYP2С8 (например, с триметопримом). Кроме того, совместный прием монтелукаста с одним только итраконазолом не приводил к существенному повышению эффекта системного воздействия монтелукаста.
Комбинированное лечение с бронходилататорами
Монтелукаст является обоснованным дополнением к .монотерапии бронходилататорами, если последние не обеспечивают адекватного контроля бронхиальной астмы. При достижении терапевтического эффекта на фоне терапии монтелукастом можно начать постепенное снижение дозы бронходилататоров.
Комбинированное лечение с ингаляционными ГКС
Лечение моyтелукастом обеспечивает дополнительный терапевтический эффект пациентам, применяющим ингаляционные ГКС. При достижении стабилизации состояния пациента можно начать постепенное снижение дозы ГКС под наблюдением врача. В некоторых случаях допустима полная отмена ингаляционных ГКС, однако резкая замена ингаляционных ГКС на монтелукаст не рекомендуется.
Особые указания
Эффективность монтелукаста для приема внутрь в отношении лечения острых приступов бронхиальной астмы не установлена. Поэтому препарат Монтелукаст в таблетках не рекомендуется назначать для лечения острых приступов бронхиальной астмы. Пациентам должны быть даны инструкции всегда иметь при себе препараты экстренной помощи для купирования приступов бронхиальной астмы (ингаляционные β2-агонисты короткого действия).
Не следует прекращать прием препарата Монтелукаст в период обострения бронхиальной астмы. Следует помнить о необходимости применения препаратов экстренной помощи для купирования приступов (ингаляционных β2-агонистов короткою действия).
Пациенты с подтвержденной аллергией к ацетилсалициловой кислоте и другим НПВС не должны принимать эти препараты в период лечения препаратом Монтелукаст, поскольку монтелукаст, улучшая дыхательную функцию у пациентов с аллергической бронхиальной астмой, тем не менее, не может полностью предотвратить вызванную у них НПВС бронхоконстрикцию.
Дозу ГКС для ингаляций или приема внутрь, принимаемых на фоне лечения монтелукастом. можно постепенно снижать под наблюдением врача. Однако резкой замены ГКС препаратом Монтелукаст проводить нельзя. У пациентов, принимавших Монтелукаст, были описаны психоневрологические нарушения (см. раздел «Побочное действие»). Учитывая, что эти симптомы могли быть вызваны другими факторами, неизвестно, связаны ли они с приемом монтелукаста. Врачу необходимо обсудить данное нежелательное явление с пациентами и/или их родителями/опекунами. Пациентам и/или их родителям/опекунам необходимо объяснить, что в случае появления подобных симптомов необходимо сообщить об этом лечащему врачу.
В редких случаях пациенты, получавшие противоастматическис препараты, включая антагонисты лейкотриеновых рецепторов, испытывали одно или несколько нежелательных явлений из ниже перечисленных: эозинофилия. сыпь, ухудшение легочных симптомов, кардиологические осложнения и/или нейропатия. иногда диагностируемая как синдром Чарджа-Стросс. системный эозинофильпый васкулит. Эти случаи иногда были связаны со снижением дозы или отменой терапии кортикостероидами лля приема внутрь. Хотя причинно-следственной связи этих нежелательных явлений с терапией антагонистами лейкотриеновых рецепторов не было установлено, у пациентов, принимающих Монтелукаст необходимо соблюдать осторожность и проводить соответствующее клиническое наблюдение.
Препарат Монтелукаст таблетки жевательные 5 мг содержит аспартам — источник фенилаланипа. Пациенты с фенилкетонурией должны быть проинформированы, что каждая жевательная таблетка содержит аспартам в количестве, эквивалентном 0.842 мг фенилаланипа, и препарат Монтелукаст таблетки жевательные 5 мг не следует принимать пациентам с фенилкетонурией.
Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами
Данных, свидетельствующих о том. что прием монтелукаста влияет на способность управлять автомобилем или движущимися механизмами, не выявлено. Однако при применении препарата могут возникнуть такие побочные эффекты, как головокружение и сонливость. Ввиду этого, следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и выполнении действий, требующих быстроты психомоторных реакций.
Беременность и лактация
Клинических исследований монтелукаста с участием беременных женщин не проводилось. Препарат Монтелукаст следует применять при беременности и в период кормления грудью, только если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода или ребенка. В ходе пострегистрационного применения монтелукаста сообщалось о развитии врожденных дефектов конечностей у новорожденных, матери которых принимали Монтелукаст в период беременности, Большинство этих женщин также принимали другие препараты для лечения бронхиальной астмы в период беременности. Причинно-следственная связь между приемом монтелукаста и развитием врожденных дефектов конечностей не установлена.
Неизвестно, выделяется ли монтелукаст с грудным молоком. Поскольку многие лекарственные препараты выделяются с грудным молоком, необходимо учитывать это при назначении препарата Монтелукаст кормящим грудью женщинам.
Применение в детском возрасте
Запрещено применение детям в возрасте до 6 лет.
Детям в возрасте от 6 до 14 лет по 1 таблетке жевательной по 5 мг 1 раз/сут.
При нарушениях функции почек
Поскольку монтелукаст и его метаболиты не экскретпруются через почки, фармакокинетика монтелукаста у пациентов с почечной недостаточностью не оценивалась. Корректировка дозы препарата для этой группы пациентов не требуется.
При нарушениях функции печени
Изменения дозы монтелукаста для пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести не требуется.
Условия отпуска из аптек
Препарат отпускается по рецепту.
Условия и сроки хранения
Препарат следует хранить в защищенном от света и недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С. Срок годности — 2 года.
Не использовать по истечении срока годности.
Обнаружили ошибку? Выделите ее и нажмите Ctrl+Enter.
health.mail.ru
Вансейр :: Инструкция :: Цена :: Описание препарата
Склад:
діюча речовина: montelukast;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: монтелукасту натрію 10,4 мг еквівалентно монтелукасту 10 мг;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; гіпромелоза; Опадрі 03В23378 помаранчевий; магнію стеарат.
Склад Опадрі 03В23378 помаранчевий: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: бежеві, квадратної форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.
Код АТХ R03D С03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Монтелукаст є селективним та активним антагоністом рецептора лейкотрієну, що специфічно інгібує CysLT1 рецептор цистеїніл лейкотрієну.
Цистеїніли лейкотрієну (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що вивільняються різними клітинами, до кількості яких входять опасисті клітини та еозинофіли.
Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються зрецепторами цистеїніл лейкотрієну (CysLT), які виявлені у дихальних шляхах людини. CysLT рецептор типу-l (CysLT1) виявлений у дихальних шляхах людини та в інших прозапальних клітинах людини (включаючи еозинофіли та певні мієлоїдні стовбурові клітини), до яких входять клітини гладких м’язів дихальних шляхів і макрофаги дихальних шляхів. Рецептори СуsLТ корелюють із патофізіологічними показниками при астмі та при алергічних ринітах. Лейкотрієнопосередковані ефекти при астмі, де медіатором виступає лейкотрієн, включають низку таких активних явищ у дихальних шляхах як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів.
При алергічному риніті, після впливу алергенів під час реакцій ранньої та пізньої фази CysLT вивільняються зі слизової оболонки носа і перебувають у кореляції з симптомами алергічного риніту. При введенні цистеїнілових лейкотрієнів (CysLT) у носову порожнину підсилюються симптоми непрохідності дихальних шляхів і назальної обструкції.
Монтелукаст – перорально активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв’язується з рецепторами CysLT1. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з бронхіальною астмою, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої ОІ-агоністами.
Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами в мокротинні).
Фармакокінетика.
Всмоктування
Монтелукаст після перорального прийому абсорбується швидко і майже повністю. Після застосування препарату (таблетка 10 мг, покрита оболонкою) дорослим натщесерце максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 3 години. Середня пероральна біодоступність становить 64 %. Стандартна їжа не впливає на пероральну біодоступність та Cmax. Безпечність та ефективність препарату доведені у клінічних дослідженнях, де таблетки по 10 мг застосовували без урахування часу прийому їжі.
Розподіл
Більше 99 % монтелукасту зв’язується збілками плазми крові. Обсяг розподілу монтелукасту у стані рівноваги становить від 8 до 11 л. Дослідження у тварин з ізотоп-міченим монтелукастом свідчать про мінімальний ступінь проникності крізь гематоенцефалічний бар’єр. Окрім цього, концентрації радіоактивного матеріалу через 24 години після введення були мінімальними в усіх інших тканинах.
Метаболізм
Монтелукаст екстенсивно метаболізується. У ході досліджень, в яких дорослим і дітям застосовували терапевтичні дози монтелукасту, концентрація його метаболітів у стані рівноваги перебувала нижче рівня визначення.
У дослідженнях in vitro з використанням мікросомальних клітин печінки людини виявлено, що у метаболізмі монтелукасту беруть участь цитохроми Р450 3А4 і 2С9.
Згідно з подальшими даними досліджень мікросом печінки людини in vitro, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 або 2D6. Внесок метаболітів до терапевтичного ефекту монтелукасту мінімальний.
Виведення
Кліренс монтелукасту плазми крові становить у середньому 45 мл/хв у здорових дорослих. Після перорального прийому монтелукасту 86 % його кількості виводиться з калом протягом 5 днів та менше ніж 0,2 % із сечею. Разом із розрахунковою пероральною біодоступністю монтелукасту це свідчить, що монтелукаст та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю.
Період напіввиведення монтелукасту у здорових дорослих пацієнтів становить від 2,7 до 5,5 години. При прийомі монтелукасту у ранкові та вечірні години різниці у фармакокінетиці не спостерігається.
Пацієнти особливих груп
Немає необхідності в корекції дози у пацієнтів літнього віку або осіб з легкою чи помірною печінковою недостатністю. Дослідження у пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться із жовчю, потреби у корекції дози у пацієнтів із нирковою недостатністю немає. Дані з фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (> 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) відсутні.
У високих дозах (у 20 та 60 разів більше за рекомендовану дозу у дорослих) монтелукаст призводить до зниження плазмових концентрацій теофіліну. При застосуванні рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу цей ефект не відзначався.
Клінічні характеристики
Показання.
Додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролю астми за допомогою Гџ-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності. Симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на бронхіальну астму.
Профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання асматичного засобу.
Протипоказання.
Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.
Дитячий вік до 15 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При профілактиці і хронічному лікуванні астми, алергічних ринітів Вансейр може бути суміщений разом з іншими препаратами. При дослідженні міжлікарських взаємодій не було виявлено ніякого впливу рекомендованої клінічної дози монтелукасту на фармакокінетику нижче зазначених препаратів: теофіліну, преднізону, преднізолону, пероральних контрацептивів (етиніл естрадіол/норетиндрон, 35:1), терфенадину, дигоксину і варфарину.
Хоч додатково і не було проведено жодних специфічних досліджень щодо випадків взаємодій, не спостерігалося ніяких проявів небажаних взаємодій одночасного застосування Вансейру з широким спектром призначуваних препаратів, серед яких: тіреоїдні гормони, бензодіазепіни, седативні, нестероїдні протизапальні та протинабрякові лікарські засоби.
При поєднанні препарату з фенобарбіталом параметр AUC (площа під кривою, що описує зміну концентрації у плазмі крові) знижувався приблизно на 40 %. Корекції дози препарату Вансейр не потрібно.
Монтелукаст метаболізується ферментом CYP 3A4, тому одночасне застосування Вансейру з індукторами цього ферменту, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин, та звіробій, може призвести до зниження концентрації монтелукасту у плазмі крові.
У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст – це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (препарат, що метаболізується переважно CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).
Індуктори CYP3А4 ( наприклад: аміноноглютетімід, карбамазепін, нафцилін, невірапін, фенобарбітал, фенітоїн та ріфампіцин) також зменшують дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.
Індуктори CYP2С9 (наприклад: карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин, рифапентін, секобарбітал) можуть зменшувати дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.
Доцільно проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів у тих випадках, коли одночасно з Вансейром застосовували сильні індуктори ензиму цитохрому Р450, такі як фенобарбітал або рифампін.
Особливості застосування.
Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні ОІ-агоністів короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих ОІ-агоністів, ніж зазвичай.
Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.
Немає даних, що свідчать про те, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при супутньому застосуванні монтелукасту.
Пацієнтам, у яких спостерігаються загострення астми після фізичного навантаження, зазвичай варто продовжувати звичайне лікування із застосуванням інгаляції ОІ-2-агоністів і вони повинні мати при собі короткодіючий препарат ОІ-2-агоніста для інгаляції.
Пацієнтам з відомою чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти варто уникати її прийому та інших нестероїдних протизапальних препаратів у період терапії препаратом Вансейр. Хоча відомо, що монтелукаст ефективно поліпшує дихальну функцію у хворих на бронхіальну астму з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, він не послаблює бронхоспастичну реакцію на прийом цих препаратів.
Необхідно попередити пацієнтів про те, що їм варто щодня приймати Вансейр відповідно до призначень лікаря як у періоди загострень, так і при відсутності симптомів. Якщо контроль симптомів астми недостатній, необхідно переглянути лікування.
Пацієнтам також необхідно знати, що Вансейр не показаний для терапії початку гострих астматичних нападів, і що вони повинні завжди мати при собі препарат короткодіючого ОІ-2-агоніста для інгаляцій, щоб терміново допомогти собі у момент початку гострого нападу.
Пацієнтам треба ретельно стежити за тим, як часто вони застосовують для інгаляції ОІ-2-агоніст у період лікування препаратом Вансейр. Їх необхідно попереджати про необхідність негайно звернутися до лікаря, коли необхідна доза ліків для інгаляції перевищує звичайну дозу або денну максимальну дозу.
Пацієнтам, які приймають Вансейр, слід повідомити, що вони не повинні знижувати дозу препарату або припиняти прийом протиастматичних лікарських засобів.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають монтелукаст, може розвинутись системна еозинофілія, коли стають помітними клінічні симптоми васкуліту, подібні до синдрому Чарг-Страуса (гранулематозний алергічний аргіїт) у пацієнтів, які приймають системні кортикостероїдні препарати. Такі випадки зазвичай асоційовані зі зниженням дози перорально прийнятих кортикостероїдів. Можливості того, що застосування антагоністів рецепторів лейкотрієну може призводити до розвитку синдрому Чарг-Страуса, не можна ні виключити, ні довести. Лікар зобов’язаний уважно стежити за можливими проявами еозинофілії, васкулітних висипань, погіршенням легеневих симптомів, ускладненнями з боку серця і/або нейропатією. Пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми, слід пройти повторне обстеження, і режим їх лікування потрібно переглянути. Причинний зв’язок застосування монтелукасту та зазначених станів остаточно не встановлений. Проте при зниженні дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які приймають Вансейр, необхідні обережність і відповідний клінічний моніторинг.
Нейропсихічні розлади
У дорослих та підлітків, які приймали Вансейр, відзначалися нейропсихічні розлади. У постмаркетинговий період при застосуванні Вансейру були присутні такі побічні ефекти: збудження, агресивна та ворожа поведінка, патологічний страх, депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, дратівливість, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінка, тремор.
Пацієнти та лікарі повинні бути настороженими щодо нейропсихічних розладів. Пацієнтів слід попередити про необхідність звертання до лікаря при виникненні зазначених побічних ефектів.
У такому випадку лікарі повинні ретельно оцінити ризики та користь щодо продовження лікування Вансейром.
Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.
Загальні рекомендації щодо застосування препарату.
Терапевтичний ефект препарату Вансейр на показники контролю астми досягається протягом дня. Прийом препарату не пов’язаний із вживанням їжі. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Вансейр, навіть якщо їх астма під контролем, так само як і під час її загострення. Не слід застосовувати Вансейр супутньо з іншими препаратами, що містять ту саму діючу речовину – монтелукаст.
Терапія препаратом Вансейр у поєднанні з іншими препаратами для лікування бронхіальної астми.
Таблетки Вансейр можна призначати сумісно з іншими терапевтичними засобами.
Зниження дози при комбінованій терапії.
Терапія із застосуванням бронходілятаторів.
Таблетки Вансейр можна додавати до терапії у пацієнтів, стан яких недостатньо контролюється застосуванням тільки бронходілятаторів. При досягненні очевидного лікувального ефекту (звичайно після першого прийому препарату) дози бронходілятаторів можуть бути знижені.
При інгаляції кортикостероїдів.
Застосування препарату Вансейр можливе як додаткова терапія у пацієнтів, яким призначена інгаляція кортикостероїдів. При ньому доза кортикостероїдних препаратів може бути знижена до припустимої межі. Дозу варто знижувати поступово при постійному медичному контролі. Деяким пацієнтам призначення кортикостероїдів узагалі може бути відмінено. Прийом таблеток Вансейр не слід розпочинати одразу після припинення інгаляції кортикостероїдів.
Застосування пацієнтам літнього віку.
При проведенні клінічних досліджень не виявлено розходження в ефективності і безпеці прийому монтелукасту у пацієнтів різною віку.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Для пацієнтів з нирковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Для пацієнтів із печінковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування. Для пацієнтів з гострою печінковою недостатністю не оцінювалась.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Даних щодо застосування вагітним жінкам дуже мало, тому не слід застосовувати Вансейр у період вагітності, за винятком випадків, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плода/дитини.
За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також і інші препарати від бронхіальної астми. Причинний зв’язок між цими випадками та застосуванням препарату Вансейр не доведений.
Період годування груддю
Поки що невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко.
Дослідження на тваринах довели, що монтелукаст екскретується у молоко. Тому необхідно оцінити користь годування дитини та користь застосування Вансейру матір’ю та прийняти рішення щодо припинення годування груддю чи відмову від подальшого прийому Вансейру.
Фертильність
При дослідженнях фертильності у самок щурів монтелукаст викликав зменшення фертильності та коефіцієнтів запліднення при пероральній дозі 200 мг/кг (експозиція приблизно у 70 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі). При пероральній дозі 100 мг/кг (експозиція приблизно у 20 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі) не спостерігалося впливу на фертильність чи частоту заплідненості самок. Монтелукаст не впливав на фертильність самців щурів при пероральних дозах до 800 мг/кг (експозиція приблизно у 160 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Впливу монтелукасту на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами не очікується. Проте у поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Добова доза для дорослих та дітей віком від 15 років становить 1 таблетку 10 мг, яку слід приймати перед сном.
Пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам з нирковою недостатністю або з помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Дані щодо корегування дози у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності відсутні (даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає).
Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.
Терапевтична дія Вансейру зберігається протягом усієї доби. Таблетки Вансейр можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Діти.
Застосовувати дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у вигляді жувальних таблеток.
Передозування.
Спеціальні дані про передозування у період лікування монтелукастом відсутні. При дослідженні пацієнтів із хронічною астмою введення препарату Вансейр у дозі 200 мг/добу протягом 22 тижнів та при короткостроковому дослідженні введення препарату у дозі 900 мг/добу протягом 1 тижня не спричиняли ніяких клінічно значущих небажаних ефектів.
Випадки гострого передозування зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування небажаних явищ не відзначалося. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність, мідріаз, гіперкінези.
Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.
Побічні реакції
Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку нервової системи: головний біль.
З боку травного тракту: біль у животі.
Загальні розлади: спрага.
Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговому періоді:
З боку крові та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.
З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, сомнамбулізм; психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій; збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість; тремор), депресія, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (спроби суїциду).
З боку нервової системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.
З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.
З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив’янка, свербіж, висипання, вузликова еритема.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, у тому числі судоми м’язів.
Загальні розлади: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.
У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом описане виникнення носової кровотечі, синдрому Чарг-Страуса (СЧС) (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25 ВєС, в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка
По14 таблеток в блістері; по 2 блістери в картонній коробці.Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S.
АБДІ ІБРАХІМ Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш.
Місцезнаходження. Sanayi Mahallesi Tunc Caddesi № 3 Esenyurt / Istanbul, Turkey.
Cанаї Махаллеші Тунч Джаддесі №3, Есенюрт / Стамбул, Туреччина.
www.piluli.kharkov.ua
Вансейр :: Инструкция :: Цена :: Описание препарата
Склад:
діюча речовина: montelukast;
1 таблетка 4 мг містить: монтелукасту натрію 4,16 мг еквівалентно монтелукасту 4 мг;
1 таблетка 5 мг містить: монтелукасту натрію 5,2 мг еквівалентно монтелукасту 5 мг;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, аспартам (Е 951), заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор вишневий, магнію стеарат.
Лікарська форма
Таблетки жувальні.Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 4 мг – рожеві, овальні, двоопуклі таблетки; таблетки 5 мг – рожеві, круглі, двоопуклі таблетки.
Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.
Код АТХ R03D СО3.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Монтелукаст є селективним та активним антагоністом рецептора лейкотрієну, що специфічно інгібує CysLT1 рецептор цистеїніл лейкотрієну.
Цистеїніли лейкотрієну (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що вивільняються різними клітинами, до кількості яких входять опасисті клітини та еозинофіли.
Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються зрецепторами цистеїніл лейкотрієну (CysLT), які виявлені у дихальних шляхах людини. CysLT рецептор типу-l (CysLT1) виявлений у дихальних шляхах людини та в інших прозапальних клітинах людини (включаючи еозинофіли та певні мієлоїдні стовбурові клітини), до яких входять клітини гладких м’язів дихальних шляхів і макрофаги дихальних шляхів. Рецептори СуsLТ корелюють із патофізіологічними показниками при астмі та при алергічних ринітах. Лейкотрієнопосередковані ефекти при астмі, де медіатором виступає лейкотрієн, включають низку таких активних явищ у дихальних шляхах як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів.
При алергічному риніті, після впливу алергенів під час реакцій ранньої та пізньої фази CysLT вивільняються зі слизової оболонки носа і перебувають у кореляції з симптомами алергічного риніту. При введенні цистеїнілових лейкотрієнів (CysLT) у носову порожнину підсилюються симптоми непрохідності дихальних шляхів і назальної обструкції.
Монтелукаст – перорально активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв’язується з рецепторами CysLT1. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з бронхіальною астмою, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої
β-агоністами.
Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами в мокротинні).
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується.
Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 5 мг Cmax досягається через 2 години. Середня біодоступність становить 73 % та знижується до 63 % після вживання їжі.
Після прийому натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 4 мг максимальна концентрація (Cmax) у дітей віком від 2 до 5 років досягається через 2 години. Cmax на 66 % вища, а Сmin – нижча порівняно зі значеннями, отриманими для дорослих при прийомі таблеток 10 мг.
Розподіл
Більше 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту у стані рівноваги становить від 8 до 11 л. При дослідженні на тваринах проходження монтелукасту, позначеного радіоізотопом, через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилися мінімальними.
Метаболізм
Монтелукаст екстенсивно метаболізується, концентрація метаболітів монтелукасту у стані рівноваги перебувала нижче рівня визначення.
У дослідженнях in vitro з використанням мікросомальних клітин печінки людини виявлено, що у метаболізмі монтелукасту беруть участь цитохроми Р450 ЗА4, 2А 6 і 2С9. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.
Виведення
Кліренс монтелукасту з плазми крові становить у середньому 45 мл/хв у здорових дорослих пацієнтів. Після перорального прийому міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менш ніж 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.
Фармакокінетика у різних групах пацієнтів
Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає.
При прийомі великих доз монтелукасту (що у 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну у плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.
Клінічні характеристики
Показання.
Жувальні таблетки Вансейр 4 мг рекомендовані для дітей віком від 2 до 5 років;
жувальні таблетки Вансейр 5 мг рекомендовані для дітей віком від 6 до 14 років:
· як додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;
· як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, у яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлена непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
· профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.
Протипоказання
Підвищена чутливість до монтелукасту або до будь-якого з компонентів препарату.
Дитячий вік до 2-х років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При профілактиці і хронічному лікуванні астми, алергічних ринітів Вансейр може бути суміщений разом з іншими препаратами. При дослідженні міжлікарських взаємодій не було виявлено ніякого впливу рекомендованої клінічної дози монтелукасту на фармакокінетику нижче зазначених препаратів: теофіліну, преднізону, преднізолону, пероральних контрацептивів (етиніл естрадіол/норетиндрон, 35:1), терфенадину, дигоксину і варфарину.
Хоч додатково і не було проведено жодних специфічних досліджень щодо випадків взаємодій, не спостерігалося ніяких проявів небажаних взаємодій одночасного застосування Вансейру з широким спектром призначуваних препаратів, серед яких: тіреоїдні гормони, бензодіазепіни, седативні, нестероїдні протизапальні та протинабрякові лікарські засоби.
При поєднанні препарату з фенобарбіталом параметр AUC (площа під кривою, що описує зміну концентрації у плазмі крові) знижувався приблизно на 40 %. Корекції дози препарату Вансейр не потрібно.
Монтелукаст метаболізується ферментом CYP 3A4, тому одночасне застосування Вансейру з індукторами цього ферменту, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин, та звіробій, може призвести до зниження концентрації монтелукасту у плазмі крові.
У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст – це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (препарат, що метаболізується переважно CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).
Індуктори CYP3А4 ( наприклад: аміноноглютетімід, карбамазепін, нафцилін, невірапін, фенобарбітал, фенітоїн та ріфампіцин) також зменшують дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.
Індуктори CYP2С9 (наприклад: карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин, рифапентін, секобарбітал) можуть зменшувати дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.
Доцільно проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів у тих випадках, коли одночасно з Вансейром застосовували сильні індуктори ензиму цитохрому Р450, такі як фенобарбітал або рифампін.
Особливості застосування.
Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністів короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих β-агоністів, ніж зазвичай.
Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.
Немає даних, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.
Пацієнтам, у яких спостерігаються загострення астми після фізичного навантаження, зазвичай варто продовжувати звичайне лікування із застосуванням інгаляції β-2-агоністів і вони повинні мати при собі короткодіючий препарат β-2-агоніста для інгаляції.
Пацієнтам з відомою чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти варто уникати її прийому та інших нестероїдних протизапальних препаратів у період терапії препаратом Вансейр. Хоча відомо, що монтелукаст ефективно поліпшує дихальну функцію у хворих на бронхіальну астму з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, він не послаблює бронхоспастичну реакцію на прийом цих препаратів.
Необхідно попередити пацієнтів про те, що їм варто щодня приймати Вансейр відповідно до призначень лікаря як у періоди загострень, так і при відсутності симптомів. Якщо контроль симптомів астми недостатній, необхідно переглянути лікування.
Пацієнтам також необхідно знати, що Вансейр не показаний для терапії початку гострих астматичних нападів, і що вони повинні завжди мати при собі препарат короткодіючого β-2-агоніста для інгаляцій, щоб терміново допомогти собі у момент початку гострого нападу.
Пацієнтам треба ретельно стежити за тим, як часто вони застосовують для інгаляції β-2-агоніст у період лікування препаратом Вансейр. Їх необхідно попереджати про необхідність негайно звернутися до лікаря, коли необхідна доза ліків для інгаляції перевищує звичайну дозу або денну максимальну дозу.
Пацієнтам, які приймають Вансейр, слід повідомити, що вони не повинні знижувати дозу препарату або припиняти прийом протиастматичних лікарських засобів.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають монтелукаст, може розвинутись системна еозинофілія, коли стають помітними клінічні симптоми васкуліту, подібні до синдрому Чарг-Страуса (гранулематозний алергічний аргіїт) у пацієнтів, котрі приймають системні кортикостероїдні препарати. Такі випадки зазвичай асоційовані зі зниженням дози перорально прийнятих кортикостероїдів. Можливості того, що застосування антагоністів рецепторів лейкотрієну може призводити до розвитку синдрому Чарг-Страуса, не можна ні виключити, ні довести. Лікар зобов’язаний уважно стежити за можливими проявами еозинофілії, васкулітних висипань, погіршенням легеневих симптомів, ускладненнями з боку серця і/або нейропатією. Пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми, слід пройти повторне обстеження, і режим їх лікування потрібно переглянути. Причинний зв’язок застосування монтелукасту та зазначених станів остаточно не встановлений. Проте при зниженні дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які приймають Вансейр, необхідні обережність і відповідний клінічний моніторинг.
Нейропсихічні розлади
У дорослих та підлітків, які приймали Вансейр, відзначалися нейропсихічні розлади. У постмаркетинговий період при застосуванні Вансейру були присутні такі побічні ефекти: збудження, агресивна та ворожа поведінка, патологічний страх, депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, дратівливість, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінка, тремор.
Пацієнти та лікарі повинні бути настороженими щодо нейропсихічних розладів. Пацієнтів слід попередити про необхідність звертання до лікаря при виникненні зазначених побічних ефектів.
У такому випадку лікарі повинні ретельно оцінити ризики та користь щодо продовження лікування Вансейром.
Монтелукаст як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня.
Монтелукаст не рекомендується як монотерапія хворим із персистуючою астмою помірного ступеня. Рішення про застосування монтелукасту як альтернативного лікарського засобу по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдних препаратів для дітей, хворих на персистуючу астму легкого ступеня, може бути прийняте лише для пацієнтів без тяжких астматичних нападів у недавньому анамнезі, що потребують перорального застосування кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїдні препарати.
Персистуюча астма легкого ступеня – це астма, при якій прояв симптомів астми відбувається частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, нічні напади спостерігаються частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, між епізодами функція легень залишається у нормі. Якщо згодом (як правило, протягом одного місяця) не можливо досягти задовільного контролю астми, слід оцінити необхідність додаткової чи іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.
Застосування препарату Вансейр можливе як додаткова терапія у пацієнтів, яким призначена інгаляція кортикостероїдів. При ньому доза кортикостероїдних препаратів може бути знижена до припустимої межі. Дозу варто знижувати поступово при постійному медичному контролі. Деяким пацієнтам призначення кортикостероїдів узагалі може бути відмінено. Прийом таблеток Вансейр не слід розпочинати одразу після припинення інгаляції кортикостероїдів.
Профілактичний прийом перед фізичними навантаженням для запобігання астматичного нападу.
У хворих віком від 2 до 5 років бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженнями, може бути основною ознакою перестуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2-4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.
Терапія препаратом Вансейр у поєднанні з іншими препаратами для лікування астми. Таблетки Вансейр можна призначати сумісно з іншими терапевтичними засобами.
Зниження дози при комбінованій терапії.
Терапія із застосуванням бронходілятаторів.
Таблетки Вансейр можна додавати до терапії у пацієнтів, стан яких недостатньо контролюється застосуванням тільки бронходілятаторів. При досягненні очевидного лікувального ефекту (зазвичай після першого прийому препарату) дози бронходілятаторів можуть бути знижені.
Таблетки жувальні Вансейр містять фенілаланін (складова аспартаму), тому їх не слід призначати пацієнтам із фенілкетонурією.
Монтелукаст як альтернативний спосіб
Пацієнти з нирковою недостатністю
Для пацієнтів з нирковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Для пацієнтів із печінковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування. Для пацієнтів з гострою печінковою недостатністю не оцінювалась.
Застосування у період вагітності і годування груддю.
Вагітність.
Даних щодо застосування вагітним жінкам дуже мало, тому не слід застосовувати Вансейр у період вагітності, за винятком випадків, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плода/дитини.
За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також і інші препарати від бронхіальної астми. Причинний зв’язок між цими випадками та застосуванням препарату Вансейр не доведений.
Період годування груддю
Поки що невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко.
Дослідження на тваринах довели, що монтелукаст екскретується у молоко. Тому необхідно оцінити користь годування дитини та користь застосування Вансейру матір’ю та прийняти рішення щодо припинення годування груддю чи відмову від подальшого прийому Вансейру.
Фертильність
При дослідженнях фертильності у самок щурів монтелукаст викликав зменшення фертильності та коефіцієнтів запліднення при пероральній дозі 200 мг/кг (експозиція приблизно у 70 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі). При пероральній дозі 100 мг/кг (експозиція приблизно у 20 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі) не спостерігали впливу на фертильність чи заплідненість самок. Монтелукаст не впливав на фертильність самців щурів при пероральних дозах до 800 мг/кг (експозиція приблизно у 160 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральних дозі).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Впливу монтелукасту на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами не очікується. Проте у поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.
Для дітей віком 2-5 років добова доза становить 1 жувальну таблетку 4 мг, яку слід приймати перед сном. Вансейр приймати за 1 годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Для дітей віком 6-14 років добова доза становить 1 жувальну таблетку 5 мг, яку слід приймати перед сном. Вансейр приймати за 1 годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Для пацієнтів віком від 15 років рекомендується застосовувати Вансейр, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг.
Тривалість лікування встановлює лікар.
Загальні рекомендації.
Терапевтичний ефект препарату на показники контролю астми відбувається упродовж 1 доби. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Вансейр, навіть якщо їх астма під контролем, так само як і під час її загострення.
Регулювання дози не потрібне для пацієнтів з нирковою недостатністю або легким чи середнім ступенем порушення функції печінки.
Діти
Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 років.
Передозування
Спеціальні дані про передозування у період лікування монтелукастом відсутні. При дослідженні пацієнтів із хронічною астмою введення препарату Вансейр у дозі 200 мг/добу протягом 22 тижнів та при короткостроковому дослідженні введення препарату у дозі 900 мг/добу протягом 1 тижня не спричиняли ніяких клінічно значущих небажаних ефектів.
Випадки гострого передозування зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування небажаних явищ не відзначалося. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність, мідріаз, гіперкінези.
Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.
Побічні реакції.
Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку нервової системи: головний біль.
З боку травного тракту: біль у животі.
Загальні розлади: спрага.
Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговому періоді:
З боку крові та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.
З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, сомнамбулізм; психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій; збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість; тремор), депресія, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (спроби суїциду).
З боку нервової системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.
З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.
З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив’янка, свербіж, висипання, вузликова еритема.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, у тому числі судоми м’язів.
Загальні розлади: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.
У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом описане виникнення носової кровотечі, синдрому Чарг-Страуса (СЧС) (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С, в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.АБДІ ІБРАХІМ Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш. /
ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S.
Місцезнаходження. Cанаї Махаллеші Тунч Джаддесі №3, Есенюрт / Стамбул, Туреччина /
Sanayi Mahallesi Tunc Caddesi № 3 Esenyurt / Istanbul, Turkey.
www.piluli.kharkov.ua
Монтелукаст: инструкция по применению, цена и отзывы
Читайте нас и будьте здоровы! Пользовательское соглашение о портале обратная связь- Врачи
- Болезни
- Кишечные инфекции (5)
- Инфекционные и паразитарные болезни (28)
- Инфекции, передающиеся половым путем (6)
- Вирусные инфекции ЦНС (3)
- Вирусные поражения кожи (12)
- Микозы (10)
- Протозойные болезни (1)
- Гельминтозы (5)
- Злокачественные новообразования (9)
- Доброкачественные новообразования (7)
- Болезни крови и кроветворных органов (10)
- Болезни щитовидной железы (6)
- Болезни эндокринной системы (13)
- Недостаточности питания (1)
- Нарушения обмена веществ (1)
- Психические расстройства (31)
- Воспалительные болезни ЦНС (3)
- Болезни нервной системы (19)
- Двигательные нарушения (6)
- Болезни глаза (20)
- Болезни уха (6)
- Болезни системы кровообращения (10)
- Болезни сердца (13)
- Цереброваскулярные болезни (2)
- Болезни артерий, артериол и капилляров (9)
- Болезни вен, сосудов и лимф. узлов (8)
- Болезни органов дыхания (36)
- Болезни полости рта и челюстей (16)
- Болезни органов пищеварения (30)
- Болезни печени (2)
- Болезни желчного пузыря (9)
- Болезни кожи (32)
- Болезни костно-мышечной системы (52)
- Болезни мочеполовой системы (14)
- Болезни мужских половых органов (8)
- Болезни молочной железы (3)
- Болезни женских половых органов (28)
- Беременность и роды (5)
- Болезни плода и новорожденного (4)
- Симптомы
- Амнезия (потеря памяти)
- Анальный зуд
- Апатия
- Афазия
- Афония
- Ацетон в моче
- Бели (выделения из влагалища)
- Белый налет на языке
- Боль в глазах
- Боль в колене
- Боль в левом подреберье
- Боль в области копчика
- Боль при половом акте
- Вздутие живота
- Волдыри
- Воспаленные гланды
- Выделения из молочных желез
- Выделения с запахом рыбы
- Вялость
- Галлюцинации
- Гнойники на коже (Пустула)
- Головокружение
- Горечь во рту
- Депигментация кожи
- Дизартрия
- Диспепсия (Несварение)
- Дисплазия
- Дисфагия (Нарушение глотания)
- Дисфония
- Дисфория
- Жажда
- Жар
- Желтая кожа
- Желтые выделения у женщин
- …
- ПОЛНЫЙ СПИСОК СИМПТОМОВ>
- Лекарства
- Антибиотики (211)
- Антисептики (123)
- Биологически активные добавки (210)
- Витамины (192)
- Гинекологические (183)
- Гормональные (155)
- Дерматологические (258)
- Диабетические (46)
- Для глаз (124)
- Для крови (77)
- Для нервной системы (385)
- Для печени (69)
- Для повышения потенции (24)
- Для полости рта (68)
- Для похудения (40)
- Для суставов (161)
- Для ушей (15)
- Другие (306)
- Желудочно-кишечные (314)
- Кардиологические (149)
- Контрацептивы (48)
- Мочегонные (32)
- Обезболивающие (280)
- От аллергии (102)
- От кашля (137)
- От насморка (91)
- Повышение иммунитета (123)
- Противовирусные (113)
- Противогрибковые (126)
- Противомикробные (145)
- Противоопухолевые (65)
- Противопаразитарные (49)
- Противопростудные (90)
- Сердечно-сосудистые (351)
- Урологические (89)
- ДЕЙСТВУЮЩИЕ ВЕЩЕСТВА
- Справочник
- Аллергология (4)
- Анализы и диагностика (6)
- Беременность (25)
- Витамины (15)
- Вредные привычки (4)
- Геронтология (Старение) (4)
- Дерматология (3)
- Дети (15)
- Другие статьи (22)
- Женское здоровье (4)
- Инфекция (1)
- Контрацепция (11)
- Косметология (23)
- Народная медицина (17)
- Обзоры заболеваний (27)
- Обзоры лекарств (34)
- Ортопедия и травматология (4)
- Питание (103)
- Пластическая хирургия (8)
- Процедуры и операции (23)
- Психология (10)
medside.ru
ВАНСЕЙР :: Инструкция по применению :: Показания и противопоказания
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ВАНСЕЙ
(ONCEAIR)
Склад:
діюча речовина: montelukast;
1 таблетка 4 мг містить: монтелукасту натрію 4,16 мг еквівалентно монтелукасту 4 мг;
1 таблетка 5 мг містить: монтелукасту натрію 5,2 мг еквівалентно монтелукасту 5 мг;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, аспартам (Е 951), заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор вишневий, магнію стеарат.
Лікарська форма
Таблетки жувальні.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 4 мг – рожеві, овальні, двоопуклі таблетки; таблетки 5 мг – рожеві, круглі, двоопуклі таблетки.
Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.
Код АТХ
R03D СО3.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Монтелукаст є селективним та активним антагоністом рецептора лейкотрієну, що специфічно інгібує CysLT1 рецептор цистеїніл лейкотрієну.
Цистеїніли лейкотрієну (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що вивільняються різними клітинами, до кількості яких входять опасисті клітини та еозинофіли.
Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з рецепторами цистеїніл лейкотрієну (CysLT), які виявлені у дихальних шляхах людини. CysLT рецептор типу-l (CysLT1) виявлений у дихальних шляхах людини та в інших прозапальних клітинах людини (включаючи еозинофіли та певні мієлоїдні стовбурові клітини), до яких входять клітини гладких м’язів дихальних шляхів і макрофаги дихальних шляхів. Рецептори СуsLТ корелюють із патофізіологічними показниками при астмі та при алергічних ринітах. Лейкотрієнопосередковані ефекти при астмі, де медіатором виступає лейкотрієн, включають низку таких активних явищ у дихальних шляхах як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів.
При алергічному риніті, після впливу алергенів під час реакцій ранньої та пізньої фази CysLT вивільняються зі слизової оболонки носа і перебувають у кореляції з симптомами алергічного риніту. При введенні цистеїнілових лейкотрієнів (CysLT) у носову порожнину підсилюються симптоми непрохідності дихальних шляхів і назальної обструкції.
Монтелукаст – перорально активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв’язується з рецепторами CysLT1. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з бронхіальною астмою, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої
β-агоністами.
Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами в мокротинні).
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується.
Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 5 мг Cmax досягається через 2 години. Середня біодоступність становить 73 % та знижується до 63 % після вживання їжі.
Після прийому натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 4 мг максимальна концентрація (Cmax) у дітей віком від 2 до 5 років досягається через 2 години. Cmax на 66 % вища, а Сmin – нижча порівняно зі значеннями, отриманими для дорослих при прийомі таблеток 10 мг.
Розподіл
Більше 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту у стані рівноваги становить від 8 до 11 л. При дослідженні на тваринах проходження монтелукасту, позначеного радіоізотопом, через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилися мінімальними.
Метаболізм
Монтелукаст екстенсивно метаболізується, концентрація метаболітів монтелукасту у стані рівноваги перебувала нижче рівня визначення.
У дослідженнях in vitro з використанням мікросомальних клітин печінки людини виявлено, що у метаболізмі монтелукасту беруть участь цитохроми Р450 ЗА4, 2А 6 і 2С9. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.
Виведення
Кліренс монтелукасту з плазми крові становить у середньому 45 мл/хв у здорових дорослих пацієнтів. Після перорального прийому міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менш ніж 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.
Фармакокінетика у різних групах пацієнтів
Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає.
При прийомі великих доз монтелукасту (що у 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну у плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.
Клінічні характеристики
Показання.
Жувальні таблетки Вансейр 4 мг рекомендовані для дітей віком від 2 до 5 років;
жувальні таблетки Вансейр 5 мг рекомендовані для дітей віком від 6 до 14 років:
- як додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;
- як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, у яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлена непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
- профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.
Протипоказання
Підвищена чутливість до монтелукасту або до будь-якого з компонентів препарату.
Дитячий вік до 2-х років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При профілактиці і хронічному лікуванні астми, алергічних ринітів Вансейр може бути суміщений разом з іншими препаратами. При дослідженні міжлікарських взаємодій не було виявлено ніякого впливу рекомендованої клінічної дози монтелукасту на фармакокінетику нижче зазначених препаратів: теофіліну, преднізону, преднізолону, пероральних контрацептивів (етиніл естрадіол/норетиндрон, 35:1), терфенадину, дигоксину і варфарину.
Хоч додатково і не було проведено жодних специфічних досліджень щодо випадків взаємодій, не спостерігалося ніяких проявів небажаних взаємодій одночасного застосування Вансейру з широким спектром призначуваних препаратів, серед яких: тіреоїдні гормони, бензодіазепіни, седативні, нестероїдні протизапальні та протинабрякові лікарські засоби.
При поєднанні препарату з фенобарбіталом параметр AUC (площа під кривою, що описує зміну концентрації у плазмі крові) знижувався приблизно на 40 %. Корекції дози препарату Вансейр не потрібно.
Монтелукаст метаболізується ферментом CYP 3A4, тому одночасне застосування Вансейру з індукторами цього ферменту, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин, та звіробій, може призвести до зниження концентрації монтелукасту у плазмі крові.
У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст – це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (препарат, що метаболізується переважно CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).
Індуктори CYP3А4 ( наприклад: аміноноглютетімід, карбамазепін, нафцилін, невірапін, фенобарбітал, фенітоїн та ріфампіцин) також зменшують дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.
Індуктори CYP2С9 (наприклад: карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин, рифапентін, секобарбітал) можуть зменшувати дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.
Доцільно проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів у тих випадках, коли одночасно з Вансейром застосовували сильні індуктори ензиму цитохрому Р450, такі як фенобарбітал або рифампін.
Особливості застосування.
Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністів короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих β-агоністів, ніж зазвичай.
Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.
Немає даних, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.
Пацієнтам, у яких спостерігаються загострення астми після фізичного навантаження, зазвичай варто продовжувати звичайне лікування із застосуванням інгаляції β-2-агоністів і вони повинні мати при собі короткодіючий препарат β-2-агоніста для інгаляції.
Пацієнтам з відомою чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти варто уникати її прийому та інших нестероїдних протизапальних препаратів у період терапії препаратом Вансейр. Хоча відомо, що монтелукаст ефективно поліпшує дихальну функцію у хворих на бронхіальну астму з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, він не послаблює бронхоспастичну реакцію на прийом цих препаратів.
Необхідно попередити пацієнтів про те, що їм варто щодня приймати Вансейр відповідно до призначень лікаря як у періоди загострень, так і при відсутності симптомів. Якщо контроль симптомів астми недостатній, необхідно переглянути лікування.
Пацієнтам також необхідно знати, що Вансейр не показаний для терапії початку гострих астматичних нападів, і що вони повинні завжди мати при собі препарат короткодіючого β-2-агоніста для інгаляцій, щоб терміново допомогти собі у момент початку гострого нападу.
Пацієнтам треба ретельно стежити за тим, як часто вони застосовують для інгаляції β-2-агоніст у період лікування препаратом Вансейр. Їх необхідно попереджати про необхідність негайно звернутися до лікаря, коли необхідна доза ліків для інгаляції перевищує звичайну дозу або денну максимальну дозу.
Пацієнтам, які приймають Вансейр, слід повідомити, що вони не повинні знижувати дозу препарату або припиняти прийом протиастматичних лікарських засобів.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають монтелукаст, може розвинутись системна еозинофілія, коли стають помітними клінічні симптоми васкуліту, подібні до синдрому Чарг-Страуса (гранулематозний алергічний аргіїт) у пацієнтів, котрі приймають системні кортикостероїдні препарати. Такі випадки зазвичай асоційовані зі зниженням дози перорально прийнятих кортикостероїдів. Можливості того, що застосування антагоністів рецепторів лейкотрієну може призводити до розвитку синдрому Чарг-Страуса, не можна ні виключити, ні довести. Лікар зобов’язаний уважно стежити за можливими проявами еозинофілії, васкулітних висипань, погіршенням легеневих симптомів, ускладненнями з боку серця і/або нейропатією. Пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми, слід пройти повторне обстеження, і режим їх лікування потрібно переглянути. Причинний зв’язок застосування монтелукасту та зазначених станів остаточно не встановлений. Проте при зниженні дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які приймають Вансейр, необхідні обережність і відповідний клінічний моніторинг.
Нейропсихічні розлади
У дорослих та підлітків, які приймали Вансейр, відзначалися нейропсихічні розлади. У постмаркетинговий період при застосуванні Вансейру були присутні такі побічні ефекти: збудження, агресивна та ворожа поведінка, патологічний страх, депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, дратівливість, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінка, тремор.
Пацієнти та лікарі повинні бути настороженими щодо нейропсихічних розладів. Пацієнтів слід попередити про необхідність звертання до лікаря при виникненні зазначених побічних ефектів.
У такому випадку лікарі повинні ретельно оцінити ризики та користь щодо продовження лікування Вансейром.
Монтелукаст як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня.
Монтелукаст не рекомендується як монотерапія хворим із персистуючою астмою помірного ступеня. Рішення про застосування монтелукасту як альтернативного лікарського засобу по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдних препаратів для дітей, хворих на персистуючу астму легкого ступеня, може бути прийняте лише для пацієнтів без тяжких астматичних нападів у недавньому анамнезі, що потребують перорального застосування кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїдні препарати.
Персистуюча астма легкого ступеня – це астма, при якій прояв симптомів астми відбувається частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, нічні напади спостерігаються частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, між епізодами функція легень залишається у нормі. Якщо згодом (як правило, протягом одного місяця) не можливо досягти задовільного контролю астми, слід оцінити необхідність додаткової чи іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.
Застосування препарату Вансейр можливе як додаткова терапія у пацієнтів, яким призначена інгаляція кортикостероїдів. При ньому доза кортикостероїдних препаратів може бути знижена до припустимої межі. Дозу варто знижувати поступово при постійному медичному контролі. Деяким пацієнтам призначення кортикостероїдів узагалі може бути відмінено. Прийом таблеток Вансейр не слід розпочинати одразу після припинення інгаляції кортикостероїдів.
Профілактичний прийом перед фізичними навантаженням для запобігання астматичного нападу .
У хворих віком від 2 до 5 років бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженнями, може бути основною ознакою перестуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2-4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.
Терапія препаратом Вансейр у поєднанні з іншими препаратами для лікування астми. Таблетки Вансейр можна призначати сумісно з іншими терапевтичними засобами.
Зниження дози при комбінованій терапії.
Терапія із застосуванням бронходілятаторів.
Таблетки Вансейр можна додавати до терапії у пацієнтів, стан яких недостатньо контролюється застосуванням тільки бронходілятаторів. При досягненні очевидного лікувального ефекту (зазвичай після першого прийому препарату) дози бронходілятаторів можуть бути знижені.
Таблетки жувальні Вансейр містять фенілаланін (складова аспартаму), тому їх не слід призначати пацієнтам із фенілкетонурією.
Монтелукаст як альтернативний спосіб
Пацієнти з нирковою недостатністю
Для пацієнтів з нирковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Для пацієнтів із печінковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування. Для пацієнтів з гострою печінковою недостатністю не оцінювалась.
Застосування у період вагітності і годування груддю
Вагітність.
Даних щодо застосування вагітним жінкам дуже мало, тому не слід застосовувати Вансейр у період вагітності, за винятком випадків, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плода/дитини.
За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також і інші препарати від бронхіальної астми. Причинний зв’язок між цими випадками та застосуванням препарату Вансейр не доведений.
Період годування груддю
Поки що невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко.
Дослідження на тваринах довели, що монтелукаст екскретується у молоко. Тому необхідно оцінити користь годування дитини та користь застосування Вансейру матір’ю та прийняти рішення щодо припинення годування груддю чи відмову від подальшого прийому Вансейру.
Фертильність
При дослідженнях фертильності у самок щурів монтелукаст викликав зменшення фертильності та коефіцієнтів запліднення при пероральній дозі 200 мг/кг (експозиція приблизно у 70 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі). При пероральній дозі 100 мг/кг (експозиція приблизно у 20 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі) не спостерігали впливу на фертильність чи заплідненість самок. Монтелукаст не впливав на фертильність самців щурів при пероральних дозах до 800 мг/кг (експозиція приблизно у 160 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральних дозі).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Впливу монтелукасту на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами не очікується. Проте у поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.
Для дітей віком 2-5 років добова доза становить 1 жувальну таблетку 4 мг, яку слід приймати перед сном. Вансейр приймати за 1 годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Для дітей віком 6-14 років добова доза становить 1 жувальну таблетку 5 мг, яку слід приймати перед сном. Вансейр приймати за 1 годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Для пацієнтів віком від 15 років рекомендується застосовувати Вансейр, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг.
Тривалість лікування встановлює лікар.
Загальні рекомендації.
Терапевтичний ефект препарату на показники контролю астми відбувається упродовж 1 доби. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Вансейр, навіть якщо їх астма під контролем, так само як і під час її загострення.
Регулювання дози не потрібне для пацієнтів з нирковою недостатністю або легким чи середнім ступенем порушення функції печінки.
Діти
Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 років.
Передозування
Спеціальні дані про передозування у період лікування монтелукастом відсутні. При дослідженні пацієнтів із хронічною астмою введення препарату Вансейр у дозі 200 мг/добу протягом 22 тижнів та при короткостроковому дослідженні введення препарату у дозі 900 мг/добу протягом 1 тижня не спричиняли ніяких клінічно значущих небажаних ефектів.
Випадки гострого передозування зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування небажаних явищ не відзначалося. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність, мідріаз, гіперкінези.
Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.
Побічні реакції.
Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку нервової системи: головний біль.
З боку травного тракту: біль у животі.
Загальні розлади: спрага.
Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговому періоді:
З боку крові та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.
З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, сомнамбулізм; психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій; збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість; тремор), депресія, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (спроби суїциду).
З боку нервової системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.
З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.
З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив’янка, свербіж, висипання, вузликова еритема.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, у тому числі судоми м’язів.
Загальні розлади: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.
У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом описане виникнення носової кровотечі, синдрому Чарг-Страуса (СЧС) (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С, в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. АБДІ ІБРАХІМ Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш. /
ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S.
Місцезнаходження. Cанаї Махаллеші Тунч Джаддесі №3, Есенюрт / Стамбул, Туреччина /
Sanayi Mahallesi Tunc Caddesi № 3 Esenyurt / Istanbul, Turkey.
medtab.com.ua