Содержание

Аутоімунні захворювання — Лабораторія Др. Рьодгера

Аутоімунні захворювання
За статистикою, до аутоімунних захворювань схильне 5-7% населення планети. Це приблизно 730 мільйонів людей. В основі всіх аутоімунних патологій лежить збій в роботі імунної системи. На сьогодні вчені виділили понад 140 захворювань цього типу. Механізм у всіх хвороб ідентичний, відмінність лише в тому, на які з органів або систем спрямований імунітет (щитоподібну залозу, сполучну тканину або слизову оболонку кишківника). Щорічно відбувається приріст аутоімунних хвороб в середньому на 12,5%, а за даними досліджень, понад 78% хворих становлять жінки. Це пов’язано з гормональними змінами в організмі, до яких відносять статеве дозрівання, вагітність і менопаузу.

Симптоми, які зустрічаються при всіх аутоімунних захворюваннях
Сильна втома, загальне нездужання з незрозумілих причин
Болі в м’язах і суглобах
М’язова слабкість
Часті головні болі та мігрень
Тривожність, депресія
Алергія
Стрибки артеріального тиску
Проблеми зі шлунково-кишковим трактом і жовчним міхуром<
Низький рівень цукру в крові
Проблеми зі шкірою
Незрозуміла втрата ваги
Поганий сон
Проблеми з щитоподібною залозою
Часта схильність до інфекцій
Безпліддя
Грибкові інфекції

Як правило, імунні захворювання загострюються в кінці зими – на початку весни. Дослідження показали, що на даний факт впливає мелатонін і знижений показник вітаміну D. Виявивши у себе аутоімунне захворювання необхідно негайно приступати до лікування, через те, що у 25% людей, які вже мають дану патологію, може розвинутися друге АІЗ.

Причина аутоімунних патологій
Дані захворювання слабо пов’язані з генетикою. Вчені відзначають, що певні гени в комплексі з іншими факторами, а саме: поганої екології, харчування, загального стану організму, способу життя, можуть привести до такого діагнозу. На ранніх стадіях діагноз поставити складно. Ознаки проявляються не відразу, а поступово, з часом, протягом декількох років. Дані Американської асоціації аутоімунних захворювань говорять про те, що люди з симптомами даної патології витрачають в середньому чотири роки, щоб їм поставили правильний діагноз.

Діагностика
«Лабораторія Др. Рьодгера» проводить скринінг та діагностику аутоімунних захворювань. Через схожість симптомів з іншими захворюваннями необхідно відразу звернутися до лікаря, пройти діагностичні дослідження для своєчасного призначення лікування.

Плазмаферез при аутоімунних захворюваннях — Клініка Мануфактура

Відомо, що імунна система спрямована на захист організму проти сторонніх клітин, які потрапили в наш організм, наприклад вірусів, і здатних зашкодити здоров’ю. При аутоімунних захворюваннях, імунна система організму помилково обертається проти себе, нападаючи на власні тканини. Деякі із спеціалізованих клітин, що беруть участь у цьому процесі, можуть атакувати безпосередньо тканини, тоді як інші клітини починають виробляти речовини, відомі як антитіла, що циркулюють у крові та здійснюють напад. Антитіла є протеїнами, вироблені організмом і запрограмовані ідентифікувати певну клітину та знищувати її. Антитіла, що атакують тканини власного організму, називаються аутоантитіла. 

Найпоширенішим підходом в лікуванні аутоімунних захворювань залишається медикаментозний метод шляхом пригнічення діяльності імунної системи або для зменшення запалення тканин. Але всі імуносупресуючі ліки мають серйозні побічні ефекти при прийомі у високих дозах або протягом тривалого часу.

У 1970-х роках за підтримки Асоціації М’язової Дистрофії (MDA), дослідники розробили новий підхід до лікування аутоімунних станів. Замість того, щоб намагатися змінити імунітет організму самими лише ліками, розробники припустили, що механічне видалення аутоантитіл з кровотоку буде мати ефект подібний до діалізу (так звана «штучна нирка»), який успішно застосовується при ниркові дисфункції. Процедуру такого «очишення» крові стали називати плазмаферез, маючи на увазі відділення плазми від крові, що також відомий як плазмообмін.

Яким же чином плазмаферез допомагає при аутоімунних захворюваннях?

Сам процес плазмаферезу полягає у відділені рідинної частини крові, тобто плазми, від клітин крові приладом відомим як «сепаратор клітин». Сепаратори працюють за двома принципами — або переганяють кров на високій швидкості відділяючи клітини крові від рідини, або «проціджуючи» кров крізь наддрібні мембрани, крізь які здатна пройти лише рідинна частка крові.

 

Клітини крові повертаються назад у кровоток пацієнта, тоді як виділена плазма з розчиненими в ній антитілами (а у випадку аутоімунного хворого — аутоатитілами) викидається та заміняється іншими рідинами — фізіологічним розчином чи альбуміном, або додатково проводиться процес видалення важких клітин із плазми і вона повертається в кровоток пацієнта. 

Таке видалення циркулюючих аутоантитіл, імунних комплексів, цитокінів (клітин, що також беруть участь у процесі регуляції специфічної імунної відповіді організму) та інших медіаторів запалення вважається головним механізмом дії при терапії.

Окрім того, при включенні плазмообміну у лікування аутоімунних хвороб доза медичних препаратів для пригнічення імунних процесів або зменшення запалення, значно зменшена, чим додатково вдається зменшити і негативний вплив на організм побічних впливів ліків. 

Сьогодні плазмаферез широко прийнятий для лікування тяжкої міастенії (міастенія gravis), синдрому Ламберта-Ітона, синдрому Гійєна-Барре і хронічної демієлінізуючої полінейропатії. Ефективність його при інших станах, наприклад, розсіяному склерозі, поліміозиті і дерматоміозиті, ще вивчається. 

Американське товариство аферезу (ASFA – www.apheresis.org) регулярно оновлює приписи до використання терапевтичного плазмообміну на підставі доведених медичних досліджень. Таким чином, на сьогоднішній день асоціацією було сформовано дві лінії доведеного практичного застосування плазмаферезу:

Показання I категорії для терапевтичного плазмообміну (терапія першої лінії на основі ґрунтовних доказів досліджень):

  • Неврологія: 
    • Гострий синдром Гійєна-Барре
    • Хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія
    • Міастенія гравіс
    • Полінейропатія, пов’язана з парапротеїнемією
    • ПАНДАСА (в педіатрії аутоімунні нервово-психічні розлади, пов’язані зі стрептококовою інфекцією).
  • Гематологія:
    • Тромботична тромбоцитопенічна пурпура
    • Атиповий гемолітичний уремічний синдром (аутоантитела до фактору Н)
    • Синдроми гіпервискозності (парапротеїнемія)
    • Важка/симптоматична кріоглобулінемія
  • Нефрологія:
    • Синдром Гудпастюра (антитіла проти клубочкової базальної мембрани)
    • Антинейтрофільне цитоплазматичне антитіло (ANCA), пов’язане з швидко прогресуючим гломерулонефритом
    • Рецидивуючий вогнищевий сегментарний клубочковий склероз
    • Відмова від трансплантації нирок опосередкована антитілами 
  • Метаболічні хвороби (хвороби обміну речовин):
    • Сімейна гіперхолестеринемія (гомозиготна)
    • Фулімінантна хвороба Вільсона

Показання II категорії для терапевтичного плазмаферезу (доказова терапія другої лінії, потребує підтримки іншими методами лікування):

  • Неврологія: 
    • Міастенічний синдром Ламберта-Ітона
    • Гостре загострення розсіяного склерозу
    • Хронічний осередковий енцефаліт
    • Оптикомієліт
  • Гематологія:
    • ABO-несумісна трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин
    • Істинна еритроцитна аплазія
    • Аутоімунна гемолітична анемія з холодовими антитілами
    • Атиповий гемолітичний уремічний синдром (мутації гена фактору комплементу)
    • Мієлома з литою нефропатією
    • Алоімунізація еритроцитів при вагітності
  • Імунологія:
    • Катастрофічний антифосфоліпідний синдром
    • Церебральний системний червоний вовчак (ВКВ)
  • Метаболічні хвороби:
    • Хвороба Рефсума
    • Отруєння грибами

Існує також ряд хвороб, для яких плазмаферез не має чіткої доведеної терапевтичної дії.

Рішення про призначення процедури зважується в окремому індивідуальному випадку: 

  • Постінфузійна пурпура
  • Аутоімунна гемолітична анемія (тепла аутоімунна гемолітична анемія)
  • Гіпертригліцеридемічний панкреатит
  • Тіреотоксичний криз

Окремо виділяються розлади, для яких опубліковані докази говорять про неефективність або шкідливість відділення плазми, і застосування цього методу потребує схвалення лікарської оглядової ради:

  • Синдром м’язової скутості
  • Гемолітичний уремічний синдром (типова асоційована діарея)
  • Системний червоний вовчак (нефрит)
  • Імунна тромбоцитопенія

Клінічна користь від обміну плазми крові спостерігається насамперед при захворюваннях з обмеженим перебігом, тоді як тривалий ефект при хронічних порушеннях досягається рідше. Часто стає необхідним проведення повторних курсів. Слід також брати до уваги, що при плазмаферезі може тимчасово виникнути надмірне пригнічення імунної системи, оскільки процедура не є вибірковою щодо того, які антитіла вона видаляє.

Часто спостерігається збільшення вироблення організмом антитіл у відповідь на різке їхнє зменшення у складі крові. Отже призначення терапветичного курсу плазмаферезу вимагає зваженого поєднання короткочасного активного плазмообміну з тривалим курсом послаблення імунних процесів. 

Застосування плазмаферезу у терапії аутоімунних захворюваннях завжди зважується та оцінюється профільними лікарями, враховується власне специфіка захворювання, його тяжкість та загальний стан пацієнта.

При підготовці матеріалу використовувались джерела: 

www.transfusionguidelines.org, www.mda.org, jamanetwork.com, askhematologist.com

Як імунна система бореться з коронавірусом | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW

Коронавірус — як і будь-який вірус — це не більше, ніж оболонка навколо генетичного матеріалу та кілька протеїнів. Аби розмножуватися, йому потрібна жива клітина, від якої він би живився. Якщо вірус оселився на клітині, вона робить усе, що заманеться «загарбнику»: копіює інформацію, об’єднується з іншими клітинами, виділяє речовини.

Однак ця діяльність вірусу не залишається непоміченою. Упродовж лічених хвилин вмикається імунітет людини: кровоносними судинами і лімфатичними каналами на місце тривоги прибувають гранулоцити, фагоцити і клітини-кіллери, які борються з вірусом. Їх підтримують численні плазмові протеїни, які або виступають медіаторами, або й самі долучаються до знищення вірусу.

Для нейтралізації багатьох вірусів і бактерій вистачає вже цієї першої реакції імунної системи. Підвищення температури тіла — один із проявів захисної реакції організму.

Читайте також: Коронавірус: п’ять порад для зміцнення імунної системи

Як проявляє себе імунна система?

Одна з підгруп сигнальних протеїнів, які зазвичай виділяють інфіковані клітини, — це інтерферони. Попередник нинішнього коронавірусу — SARS-CoV-1, спалах якого був 2003 року, — вочевидь, пригнічував виділення одного з цих інтерферонів і таким чином уповільнював імунну реакцію. Поки незрозуміло, чи має таку саму властивість нинішній SARS-CoV-2.

У всякому разі, у якийсь момент реакція інфікованої клітини настільки сильна, що вона може стати контрпродуктивною. Таким чином значна кількість імунних клітин вривається у наші легені і призводить до того, що тоненький «місток», через який кисень потрапляє з повітря у кров, стає товстішим, жорсткішим. Кисню починає бракувати, і може знадобитися штучна вентиляція легень.

Ліки проти автоімунних захворювань

У деяких випадках хвороби COVID-19 імунна реакція взагалі зашкалює і починає вражати здорові клітини. Тому лікарі нині випробовують ліки, які можуть пригнітити надмірну реакцію імунної системи. Ці ліки вже відомі з лікування автоімунних захворювань. Найбільшою головоломкою у протидії коронавірусній хворобі є баланс між корисними і надмірними діями імунної системи. Саме на цьому мають зосередитися на даному етапі дослідження, вважає Ахім Герауф (Achim Hörauf), директор Інституту медичної мікробіології, імунології і паразитології при університеті Бонна.

Читайте також: Пандемія коронавірусу — чому хронічні захворювання такі небезпечні?

З деякою затримкою в часі включається набутий імунітет. У кожного це відбувається по-різному і залежить від того, що кожен із нас пережив і з якими збудниками мав справу в минулому. Наш організм запам’ятовує антитіла, які він формував раніше. Тому, вочевидь, у тих, хто перехворів на COVID-19, буде імунітет до цього коронавірусу. Це означає, що протягом певного періоду заразитися знову буде неможливо. Це вже підтверджено експериментами на людиноподібних мавпах. 

«За наявною в нас інформацією, повторно заразитися тим самим збудником неможливо», — каже Ахім Герауф. Так само ті, хто вже перехворів на COVID-19, більше не розповсюджують вірус. Можлива лише інфекція іншими вірусами групи SARS або MERS.

Підвищення температури тіла — перша ознака реакції імунної системи

Чи надовго вистачає набутого імунітету?

Погана новина полягає у тому, що невідомо, як надовго вистачає набутого імунітету. Ахім Герауф виходить з того, що імунітет зберігатиметься близько року. Протягом цього періоду кожен контакт із вірусом викликає реакцію, яку можна порівняти зі щепленням, — імунітет «освіжається» і подовжується. «Вірус абсолютно новий, тому ні в кого немає на нього імунної відповіді», — пояснює імунолог. Пожиттєвий імунітет він вважає малоймовірним. Він виробляється лише проти вірусів, які надовго затримуються в організмі і дають йому таким чином можливість дуже близько із ним «познайомитися». Оскільки йдеться про РНК-місткий, а не ДНК-місткий вірус (РНК — рибонуклеїнова кислота, ДНК — дезоксирибонуклеїнова кислота), він не може надовго затримуватися в організмі людини.

Імунолог із Гейдельберга Штефан Моєр (Stefan Meuer) прогнозує, що новітній коронавірус, так само, як і всі віруси, у майбутньому зазнає мутацій. Він припускає, що це відбудеться через 10-15 років. «Одного прекрасного дня набутий імунітет вже не матиме значення, оскільки тоді прийде вже інший коронавірус. Сформований в організмі захист вже не допоможе, адже вірус буде настільки змінений, що антитіла на нього вже не діятимуть. Тоді не допоможе і щеплення», — застерігає фахівець.

Як можна скористатися антитілами імунної системи?

Деякі науковці вже збирають плазму людей, які побороли інфекцію SARS-CoV-2, і подекуди лікують із її допомогою хворих на COVID-19. Відбувається пасивна імунізація. Перші дослідження показують позитивний результат, однак поки вони не були репрезентативними через невелику кількість піддослідних.

В ідеалі до пасивної імунізації вдаються тоді, коли власний імунітет пацієнта вже розпочав захисну реакцію проти вірусу, каже Ахім Герауф. «Що довше можна залишити пацієнта сам на сам з вірусом, перш ніж давати йому захист за допомогою пасивної імунізації, то краще», — каже медик. Він вказує на те, що лише активна імунізація дає довготривалий захист від повторного зараження. Однак, констатує Герауф, проблема у тім, що для такої терапії складно знайти ідеальний момент.

Аби встановити, чи інфікована людина коронавірусом, дотепер проводяться тести за допомогою полімерної ланцюгової реакції (ПЛР-тести). За допомогою ПЛР не можна сказати про відсутність чи наявність РНК вірусу, знатної до розмноження. Цей тест перевіряє лише, чи є в організмі вірус — живий або вже мертвий. Він не може встановити, чи мали ми справу з вірусом раніше і чи сформували проти нього антитіла. Нині дослідники розробляють саме такий аналіз. У Сінгапурі такий тест уже доступний, у США невдовзі очікується початок виробництва. За допомогою даних тестів було би можливо з’ясувати справжні масштаби інфікування коронавірусом, включно із легкими і безсимптомними випадками. Крім того, люди, які вже перехворіли і мають імунітет, могли би допомагати у системі охорони здоров’я на найбільш небезпечних ділянках роботи.

Читайте також: Тест на коронавірус: як працює регіональна лабораторія у Львові і чого їй бракує

Імунітет проти повторного зараження коронавірусом підтвердили досліди на макаках, резус ДНК яких на 90 відсотків співпадає з людським

Як довго хворий залишається заразним?

Що стосується заразності у перебігу хвороби, то вчені у перших дослідженнях встановили, що пацієнти більше не розповсюджують живі віруси приблизно з восьмого дня від моменту виявлення перших симптомів хвороби. Попри те, що ПЛР ще виявляє до ста тисяч генних копій вірусу в одному аналізі. Якщо ці дослідження будуть підтверджені клінічно, це може змінити підходи до тривалості перебування неважких хворих у лікарнях. Їх можна буде виписувати раніше, що звільнятиме місця для інших хворих у пік епідемії.

Згідно з приписами Інституту імені Роберта Коха, пацієнтів можна виписувати з лікарні, якщо у них протягом 24 годин були негативними результати двох ПЛР-тестів. Якщо інфіковані мали важкий перебіг хвороби, після виписки вони мають залишатися під домашнім карантином ще два тижні. Для виписки з лікарні або припинення домашнього карантину пацієнт повинен бути безсимптомним щонайменше два дні.

Чому люди по-різному реагують на вірус?

Одні помирають від COVID-19, інші відбуваються легкими симптомами, схожими на застуду. Щоб з’ясувати, чому це так, знадобиться багато часу, констатувала вірусологиня Анджела Расмуссен у журналі The Scientist. «Дослідження вірусу важливе, але не менше важливе, а може, і більш важливе дослідження відповіді організму на вірус», — зауважив у цьому ж журналі її колега Стенлі Перлман.

Штефан Моєр вважає різні характеристики імунітету кожної людини природним явищем. «Якби ми всі були однакові, один і той самий вірус міг би винищити одним махом усе людство», — зауважує вчений. Причину цього він вбачає в індивідуальних генетичних задатках людей. Із таким припущенням погоджується й Ахім Герауф. Він також вважає, що різна імунна реакція на вірус може бути визначена генетичними особливостями. Оскільки внаслідок інфекції коронавірусом подекуди спостерігається інтерстиційне запалення легень, може йтися передусім про надмірну реакцію імунної системи. Одне з припущень лікарів також наразі полягає у тому, що на перебіг може впливати доза вірусного навантаження, отриманого хворим. Звісно, також має значення загальний стан здоров’я людини і, зокрема, легень. У спортсменів значно більший об’єм легень, ніж у багаторічних курців.  

  • Нікуди без захисної маски

    Рукавиці, смартфон, захисна маска

    Коли носіння маски в Німеччині стане обов’язковим? В Азії їх застосовували майже повсюдно. Тепер Інститут Роберта Коха (RKI) рекомендував носити захисні маски і в Німеччині. Першим до нього дослухалося місто Єна на сході країни. З 6 квітня в супермаркетах та в місцевому громадському транспорті носіння захист обличчя обов’язковий. Шарфи та хустинки також вважаються достатнім захистом.

  • Нікуди без захисної маски

    Подарунок для пожежників

    Зважаючи на дефіцит масок, дедалі більше людей та установ роблять їх самостійно. В YouTube та Twitter з’явилися відео з хештегом #maskeauf («одягаємо маску»), де люди показують, як легко можна зробити захисну маску в себе вдома. Однією з них є кравчиня Керстін Бохо (Cerstin Bochow) з державного театру міста Котбус. Пошиті маски вона передає в пожежну службу та Німецький Червоний Хрест.

  • Нікуди без захисної маски

    Завжди з усмішкою

    Мисткиня Манша Фрідріх (Mansha Friedrich) бореться з коронавірусом гачком. В’язані нею маски вона прикрашає усміхненими обличчями, образами тваринами або сонячними мотивами. Вкладки з тканини, що використовуються як фільтри, можна замінити. Мисткиня з Ганновера каже, що не хоче дозволити пандемії зіпсувати собі гарний настрій.

  • Нікуди без захисної маски

    У стилі сукні

    Чехія й Словаччина пішли далі за Німеччину. Обов’язкове носіння маски в цих країнах запровадили ще в середині березня. Усі, хто перебуває в супермаркетах чи громадських місцях, повинен носити захисну маску. Президентка Словаччини Зузана Чапутова й прем’єр-міністр Ігор Матович подають хороший приклад. Тим часом, до схожих заходів вдалась і Австрія. Тепер у місцях торгівлі там потрібно носити маску.

  • Нікуди без захисної маски

    Весняне пробудження у Китаї

    Захисні маски вже давно є обов’язковим атрибутом в Китаї. Ця пара з міста Шеньян вирішила не відмовляти собі в романтиці, незважаючи на коронавірус та жорсткі заходи контролю. Вони самовіддано танцюють на весняному сонці і, здається, забули про все, що відбувається навколо.

  • Нікуди без захисної маски

    Ізраїль не робить винятків

    Жорсткі обмеження діють і в Ізраїлі. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху запровадив суворий карантин, за дотриманням якого стежать поліцейські та військові. Вдома залишатися повинні і ортодоксальні юдеї. У районі Єрусалима Меа-Шерім поліцейський в масці наказує ультраортодоксальному співвітчизникові повернутися додому.

  • Нікуди без захисної маски

    Мистецтво в секторі Гази

    У густонаселеному секторі Гази художники намагаються підбадьорити населення. Митці у районі Шуджая прикрашають захисні маски популярними мотивами. Влада сектору Гази запровадила обмеження на пересування та заборонила масові зібрання. Цьогоріч також скасовано щорічний «Марш повернення», який постійно супроводжується масовими протестами на ізраїльському кордоні.

  • Нікуди без захисної маски

    Колумбійські «Халки»

    У Колумбії переважають радикальні та незвичайні мотиви на масках. Зціплені зуби на захисті обличчя двох поліцейських, здається, були скопійовані з «монстра Халка». Кремезний монстр Халк — головний персонаж коміксу, опублікованого Стеном Лі та Джеком Кірбі у 1962 році. За мотивами історії «неймовірного Халка» було знято декілька фільмів та телесеріалів.

  • Нікуди без захисної маски

    Макрон бореться з дефіцитом

    Макрон бореться з дефіцитом Президент Франції Еммануель Макрон відвідує фабрику захисного одягу та масок у Сен-Бартелемі-д’Анжу. У Франції сотні медичних працівників подали до суду на уряд. Вони закидають владі, що та не забезпечила їх належною кількістю захисного одягу під час пандемії. Однак, багато лікарів працюють попри все.

    Автор: Астрід Пранґе де Олівейра, Олексій Яковійчук


Як відновити організм після хвороби? Поради від Зеленої аптеки природи

Після грипу та інших інфекційних захворювань організму потрібно приблизно 2-3 тижні, щоб повністю відновитися. Головні фактори швидкого відновлення і підняття імунітету – відсутність стресів, позитивний настрій, свіже повітря, вітаміни та міцний, здоровий сон. Тож як відновити свій організм після вірусного захворювання, радить «Зелена аптека».

Як швидко та ефективно відновити свій організм:

1. Пити більше рідини

Коли основні симптоми грипу вже зникли, організм все одно продовжує виводити токсини, які утворилися під впливом вірусу. Щоб допомогти організму прискорити ці процеси, потрібно більше пити. Підійдуть відвар шипшини, напої із брусниці, журавлини або чорної смородини. Зрештою, можна пити звичайну воду – 1,5-2 літра на день.

2. Додати в щоденний раціон овочі та каші

Раціон у перші дні після хвороби повинен включати в себе більше овочів і зернових. Через великий вміст клітковини, ці продукти також ефективно допомагають організму виводити токсини. В меню також повинні бути білкові страви: риба, морепродукти і молочні продукти.

3. Більше часу проводити на свіжому повітрі

Фахівці радять більше прогулюватись на вулиці після одужання, адже прогулянки     насичують клітини киснем, нормалізують обмін речовин, піднімають загальний тонус організму і допомагають виводити токсини.

4. Спати вдосталь

Навіть здоровій людині лікарі рекомендують дотримуватися режиму сну, і спати не менше восьми годин на добу. А після хвороби імунній системі здоровий сон особливо потрібен, адже він сприяє перезавантаженню організму.

5. Вживати вітаміни, мінерали і трави для підвищення загального тонусу організму та імунітету

Після одужання можна прийняти курс вітамінно-мінерального комплексу, це допоможе підтримати імунну систему. Наприклад, Пластівці із зародків пшениці, які містять вітаміни Е, А, К, С і В, мікроелементи, амінокислоти та клітковину, що додатково сприяє очищенню. Це дуже цінний і корисний продукт для дітей та дорослих.

Ще один унікальний і цінний вітамінно-мінерального продукт для зміцнення організму – Пилок (бджолине обніжжя), який ми рекомендуємо і хворим, і здоровим людям.

Також необхідно пропити трави для підвищення тонусу, рекомендуємо екстракти лимонника, женьшеню, арніки, шипшини. Або фітопрепарат «Активне життя», який містить збалансований комплекс вітамінів, мінералів і трав для відновлення організму.

Таку ж імуномоделюючу дію мають Нігедаза (чорний кмин) та Еліксир для імунітету.

Гортайте підбірку препаратів, що допомогають у зміцненні організму

***

«Зелена аптека природи» у Конотопі знаходиться за адресою:

вул. Садова, 1 (другий поверх ТЦ ABC).

Телефон для довідок (096) 453-96-99

Дізнатись ціни та склад можна на сторінках «Зеленої Аптеки Природи» у Facebook та Instagram

Голосуй за учасників конкурсу «Мій найкращий морський відпочинок». П’ять переможців отримають призи Вартість проїзду в громадському транспорті Конотопа таки зміниться – позиція міської влади

 

Імунітет і цитокіновий шторм при COVID-19.

Що відомо, як запобігти?

Так, дуже небезпечний цитокіновий шторм провокується імунітетом людини. Але пригнічувати його спеціально – категорично заборонено

Пандемія СOVID-19 набирає обертів і багато країн фіксують рекордну кількість нових випадків щодня, зокрема США – понад 80 тисяч, Франція – понад 50 тисяч…

За ці місяці у наш повсякденний лексикон увійшли дивні словосполучення, як от цитокіновий шторм, що наводить тривогу, як тільки ми його чуємо. Уже відомо й не медикам: цитокіновий шторм – це надмірно потужна реакція імунної системи людини, коли організм настільки сильно бореться з інфекцією, що починає знищувати сам себе. То «забагато» імунітету – це погано при СOVID-19? І чи можна якось запобігти цьому «шторму», знаючи про особливості імунної системи?

Про цитокіновий шторм відомо вже 100 років, або Чому здорова імунна система може іноді нашкодити?

Власне, цитокіновий шторм – явище не нове. Його вже фіксували під час пандемії свинячого грипу та й при «наступі» попередників SARS-CoV-2 – SARS і MERS (2002 та 2014 роки відповідно) і навіть у часи «іспанки» столітньої давності (в 1918-1920 роках). До речі, «іспанка» призводила до високої смертності саме серед молодих людей. І одним із пояснень, що приводять науковці, є те, що іспанський грип запускав цитокіновий шторм – його провокувала сильна імунна відповідь молодих людей. Тож і в нинішню пандемію напрошується питання про зв’язок між силою імунної системи людини і можливістю виникнення цитокінового шторму. І чи можна передбачити його виникнення, до того, як стан людини почав погіршуватися? З цими питаннями Укрінформ звернувся до кандидата біологічних наук, лікаря-імунолога Бориса Донського.

«Це дійсно як шторм. Ми його можемо бачити, лише коли він насувається. А передбачити його на перспективу і прогнозувати, яким він буде, практично неможливо. Це зумовлено своєрідною властивістю імунної системи – вона ніби «відчуває», що її, так би мовити, притискають до стіни, коли ситуація вже достатньо важка, і тоді – вмикає «турборежим», який, можливо, дозволить ситуацію переломити. Ці механізми такі потужні, що самому організму це важко витримати», – говорить Донськой. Лікар пояснює, що умовно цей стан можна порівняти із тим, коли організм отримує велике фізичне навантаження. «Ви вимагаєте від серця «обслужити» додаткове навантаження? Воно намагатиметься виконати вашу вимогу, запустивши «режим» високого пульсу в 200 ударів за хвилину і високого тиску. Але не кожне серце може це витримати і на певному етапі функціонування у такому режимі воно саме себе і вб’є. Приблизно те саме відбувається і при цитокіновому штормі», – пояснює імунолог.

Борис Донськой

Він підтверджує, що деякі люди з дуже сильною імунною системою дійсно можуть бути більш схильними до виникнення цитокінового шторму. Чому? Бо їхня імунна система настільки захищала організм, що він не звик хворіти, а імунна система своєю чергою не звикла правильно реагувати на хворобу. «Організм настільки звик, що він надійно захищений від збудників, що імунна система може просто не ідентифікувати межу, за яку не варто заходити, коли зараження вже відбулося. Люди, які мають власний досвід перенесення інфекційних хвороб, часто не впадають у цитокіновий шторм, бо їхня імунна система має багато стоп-сигналів. Таким чином ті, хто умовно був найздоровішим, стають найбільш податливими цій реакції. Вони не уміють «приструнювати» власну імунну систему», – резюмує Донськой.

Цитокіновий шторм зупиняють пригніченням імунітету. Так само, як алергію…

Отже, головним завданням лікарів залишається вчасно розпізнати цитокіновий шторм, який вже наближається. Як пояснювала екс-очільниця міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун, про загрозу пацієнту уже не з боку вірусу, а з боку власної імунної системи може вказати суттєве підвищення феритину (резерв заліза в організмі – Ред.) в крові. А загалом, у пацієнтів з цитокіновим штормом при COVID-19 підвищено цитокіни (це сигнальні молекули, які створюються імунними клітинами, одна з функцій яких – сигналізувати імунній системі про наявність та місце локалізації інфекції. – Ред).

Аби зарадити летальності від цитокінового шторму, використовують імуносупресію, тобто препарати, які пригнічують імунітет. Це приблизно та ж терапія, яку отримують люди з пересадженими «чужими» органами. Тобто, це можуть були ліки, що блокують інтерлейкіни – білки-медіатори клітинних взаємодій, які регулюють розвиток та рух клітин під час імунної відповіді. Наприклад, Tocilizumab.

Або ж кортикостероїди – препарати, що борються із запаленням і призупиняють імунну відповідь, наприклад, дексаметазон, а також нестероїдні протизапальні препарати, приміром, німесулід. Те саме застосовується і для лікування алергії.

Та чи варто призначати такі препарати, той ж дексаметазон, усім пацієнтам з коронавірусною інфекцією? Як пише науково-популярне видання «Куншт», цього робити не варто, оскільки це може сповільнити поборення вірусу організмом. А це, відповідно, спричиняє ускладнення (ризик приєднання вторинної бактеріальної інфекції) та більші ризики передачі COVID-19 далі. Тобто, такі ліки рекомендують застосовувати лише коли пацієнт отримує кисень.

І головне – усі призначення має робити лише лікар. Пацієнту в жодному разі не можна «призначати» собі ліки самостійно, а тим паче, з метою «профілактики». Адже імунна система людини – це доволі тонка матерія.

«Імунну систему не можна і не варто вимикати. Це так само згубно, як і цитокіновий шторм. Імунна система приводить організм до одужання, а супресія має бути такою, щоб запобігати на певних етапах хвороби її негативному розвитку», – наголошує Борис Донськой.

Чому не можна пригнічувати імунітет до зараження

Варто розуміти, що імунна система в принципі покликана діяти на випередження – аби не відбулося, власне, інфікування людини. І послабити імунітет, аби не нашкодити організму, неможливо, говорить Донськой. «Імунна система людини не універсальна. Можливо, краще довго і важко хворіти, ніж швидко одужувати. Для кожного патогену якась одна реакція імунітету, буде кращою, ніж інша. Але ми ніколи не знаємо цього наперед. Недарма люди мають різні типи імунної системи – саме для того, щоб якомога більше представників людства могли вижити», – додає імунолог.

На те, що пригнічення імунної системи не спрацює для випередження цитокінового шторму, вказує і нещодавно опубліковане дослідження вчених з Університету Д’юка, які виростили у лабораторії модель легенів («24 канал»). Це дозволило дослідникам спостерігати, як розвивається коронавірусна інфекція в легенях. Також вчені спостерігали за інтерферонами (клас білків, що виділяються клітинами організму у відповідь на вторгнення збудника). Коли іще до інфікування SARS-CoV-2 вирощений орган обробили низькими дозами інтерферонів, це уповільнило вірусне копіювання. Натомість придушення активності інтерферону до зараження призвело до збільшення реплікації вірусів. Це значить, що стратегія послаблення імунної відповіді у запобіганні ускладнень не спрацювала.

Висновок. Гарантовано уникнути ускладнення коронавірусної інфекції, яке називається цитокіновим штормом, можна лише одним шляхом – зробити все для того, щоб не заразитися.

Пол Марік

До речі, всесвітньо відомий американський реаніматолог Пол Марік у своїй доповіді про коронавірус, підсумувавши все, що відомо людству про цю хворобу на сьогодні, сказав, що інфікована людина найбільш заразна в інкубаційний період, ще до появи симптомів, тому найбільш ефективний спосіб боротися з СOVID-19 – всім носити маски.

Юлія Горбань, Київ

Імунологічні напрямки — Імунологія — Терапевтичні напрямки — Ми та наука

[1] Національний інститут артриту та кістково-м’язових і шкірних захворювань. Посібник з охорони здоров’я: Ревматоїдний артрит. 2014 р.. http://www.niams.nih.gov/health_info/rheumatic_disease/. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[2] Бреннан Ф.М. (Brennan FM), МкІннес І.Б. (McInnes IB). Докази впливу цитокінів на розвиток ревматоїдного артриту. Журнал клінічних випробувань. 2008;118(11):3537-3545.

[3] Ван Воллєнгофен Р.Ф., (Van Vollenhoven RF). Статева різниця при ревматоїдному артриті: більша ніж здається на перший погляд. Медичний журнал «Бі.Ем.Сі. Медісн» (BMC Medicine). 2009;7(1):12.

[4] Шрікесаван С.С. (Srikesavan CS), Шай Б. (Shay B), Штурм Т. (Szturm T). Тест-повторна перевірка надійності та конвергентної обґрунтованості комп’ютерного протоколу функцій рук у людей з артритом. Журнал «Відкрита ортопедія». 2015;9:57-67.

[5] Саутвуд Т. (Southwood T), Зер І (Szer I). Ювенільний ідіопатичний артрит. З книги: «Азбука ревматології». Том видавництва «Уайлі»; 2010:Глава 15. https://books.google.com/books?id=ehnQn0VZZ3kC&pg=PT201&lpg=PT201&dq=abc+of+rheumatology+juvenile+idiopathic+arthritis&source=bl&ots=wKwH_awciB&sig=Hhc01Wt9Mmrd8QiqqTvgjhe4sxo&hl=en&sa=X&ved=0CDgQ6AEwAmoVChMI59j_tvu3xwIViReSCh2JOgjL#v=onepage&q=abc. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[6] Національний інститут артриту та кістково-м’язових і шкірних захворювань. Питання та відповіді на тему ювенільного артриту. 2015. http://www.niams.nih.gov/Health_Info/Juv_Arthritis/default.asp. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[7] Чанг Х.Дж. (Chang HJ), Бьорк Е.І. (Burke AE), Гласс Р.М. (Glass RM). Ювенільний ідіопатичний артрит. Журнал Американської медичної асоціації. 2010;303(13):1328.

[8] Т’єрі С. (Thierry S), Фотре Б. (Fautrel B), Лємелль І. (Lemelle I), Жюллємін Ф. (Guillemin F). Поширеність та частота виникнення ювенільного ідіопатичного артриту: системний огляд. Журнал «Про суглоби, кістки та хребет». 2014;81(2):112-117.

[9] Центри контролю та профілактики захворювань. Дитячий артрит. 2013. http://www.cdc.gov/arthritis/basics/childhood.htm. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[10] Мальвія А. (Malviya A), Джонсон-Лінн С. (Johnson-Lynn S), Ейвері П. (Avery P), Діган Д. (Deehan D), Фостер Г. (Foster H). Ювенільний ідіопатичний артрит у дорослих та ортопедичне втручання. Журнал «Клінічна ревматологія». 2009;28(12):1411-1417.

[11] Дінг Т. (Ding T), Холл А. (Hall A), Джекобс К. (Jacobs K), Девід Дж. (David J). Залежність психологічного стану дорослих та дітей з ювенільним ідіопатичним артритом від фізичної недієздатності, а не від наявності самого захворювання. Журнал «Ревматологія». 2008;47(5):660-664.

[12] Дайк Д.І. (Daikh DI), Чен П.П. (Chen PP). Досягнення у лікуванні анкілозуючого спондиліту. Журнал F1000Prime Rep. 2014;6:78.

[13] Он-лайн видавництво «ВебМЕД» (WebMD). Артрит та Анкілозуючий спондиліт. 2015. http://www.webmd.com/back-pain/guide/ankylosing-spondylitis. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[14] Брент Л.Г. (Brent LH). Анкілозуючий спондиліт та Недиференційована спондилоартропатія. Веб-сайт «Медскейп» (Medscape). 2015. http://emedicine.medscape.com/article/332945-overview. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[15] Срайклмонтре Т. (Srikulmontree T). Остеоартрит. Американський коледж з ревматології. http://www.rheumatology.org/I-Am-A/Patient-Caregiver/Diseases-Conditions/Osteoarthritis/. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[16] Лоуренс Р. (Lawrence R), Фельсон Д. (Felson D). Розповсюдженість артриту та інших ревматоїдних станів у США: Частина II. Журнал «Артрит та Ревматологія». 2008;58(1):26-35.

[17] Олів’єро Ф. (Oliviero F), Рамонда Р. (Ramonda R), Пунці Л. (Punzi L). Нові горизонти при остеоартриті. Медичний журнал «Свісс Медікал Віклі» (Swiss Medical Weekly). 2010;140:w13098.

[18] Лі А.С. (Lee AS), Еллман М.Б. (Ellman MB), Ян Д. (Yan D) та співавт. Поточний огляд молекулярних механізмів остеоартриту і болю. Журнал «Ген». 2013;527(2):440-447.

[19] Он-лайн видавництво «ВебМЕД». Псоріаз – огляд теми. 2015. http://www.webmd.com/skin-problems-and-treatments/psoriasis/understanding-psoriasis-basics. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[20] Всесвітня організація охорони здоров’я. Псоріаз.; 2013. http://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/EB133/B133_5-en.pdf. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[21] Лангам С. (Langham S), Лангам Й. (Langham J), Гьорц Г-П (Goertz H-P), Реткліфф М. (Ratcliffe M). Масштабні, перспективні, спостережні дослідження у хворих на псоріаз та псоріатичний артрит: систематичний та критичний огляд. Медичний журнал «Бі.Ем.Сі. Медісн» . Методологія досліджень. 2011;11(1):32. doi:10.1186/1471-2288-11-32.

[22] Американська академія дерматології. Псоріаз. 2015. https://www.aad.org/media-resources/stats-and-facts/conditions/psoriasis. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[23] Луі Г. (Lui H). Бляшковий псоріаз. Веб-сайт «Медскейп». 2015. http://emedicine.medscape.com/article/1108072-overview. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[24] Гледманн Д.Д. (Gladman DD). Псоріатичний артрит. Журнал «Дерматологічна терапія». 22(1):40-55.

[25] Ангельйо М.П. (Angelillo MP). Псоріатичний артрит. З книги: Все про артрит. Том iUniverse; 2009:40-45. https://books.google.com/books?id=_Gch5mIlSsYC&pgis=1. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[26] Національний фонд по боротьбі з псоріазом. Тести на підтвердження діагнозу псоріатичний артрит. 2015. https://www.psoriasis.org/psoriatic-arthritis/diagnosis/tests-to-confirm. Дата перегляду: 15 травня, 2016 р..

[27] Національний фонд по боротьбі з псоріазом. Про псоріатичний артрит. 2015. https://www.psoriasis.org/about-psoriatic-arthritis. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[28] Домашня довідка по генетиці. Національна бібліотека США з медицини. Псоріатичний артрит. Серпень 2015. http://ghr.nlm.nih.gov/condition/psoriatic-arthritis. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[29] Джемек Г.Б.І. (Jemec GBE). Гнійний гідраденіт. Медичний журнал Нової Англії. 2012:366:158-164.

[30] Дюфор Д.Н. (Dufour DN), Емтестам Л. (Emtestam L), Джемек Г.Б. (Jemec GB). Гнійний гідраденіт: Поширена і обтяжлива, але не визнана, запальна шкірна хвороба. Медичний журнал для аспірантів. 2014; 90 (1062):216-21.

[31] Есманн С. (Esmann S), Джемек Г.Б. (Jemec GB). Психологічний вплив гнійного гідраденіту: якісне дослідження. Медичний журнал «Акта-дермато-венеролоджіка» (Acta-dermato-venerologica). 2011;91(3):328-332.

[32] Л. Дж. Маргессон (L.J. Margesson), Ф, В. Денбі (F.W. Danby). Гнійний гідраденіт. Журнал «Кращі практики та дослідження: клінічне акушерство та гінекологія». 2014; 28: 1013-1027.

[33] Дао Б.Б. (Dhaou BB), Боссема Ф. (Boussema F), Айді З. (Aydi Z), Байлі Л. (Baili L), Рокбані Л. (Rokbani L). Гнійний гідраденіт (Хвороба Верней). Журнал Об’єднання Саудівської Аравії з Дерматології та Дерматологічної Хірургії. 2013;17:1-5.

[34] Американська академія дерматології. Гнійний гідраденіт. Доступно за посиланням: https://www.aad.org/public/diseases/painful-skin-joints/hidradenitis-suppurativa. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[35] Колл’є Ф. (Collier F), Сміт Р.К. (Smith RC), Мортон К.А. (Morton, CA). Діагностика та лікування гнійного гідраденіту. Британський медичний журнал. 2013;346.

[36] Національна бібліотека США з медицини. Національний інститут здоров’я. Хвороба Крона. 2015. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmedhealth/PMHT0022801/. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[37] Каппельман М.Д. (Kappelman MD), Мур К.Р. (Moore KR), Аллен Дж. К. (Allen JK), Кук С.Ф. (Cook SF). Останні тенденції в поширеності хвороби Крона і виразкового коліту серед комерційно застрахованого населення США. Журнал «Захворювання ШКТ та наука» (колишній Американський журнал «Захворювання ШКТ»). 2013;58:519-525.

[38] Американський фонд по боротьбі з хворобою Крона та коліту. Що таке Хвороба Крона? 2015. http://www.ccfa.org/what-are-crohns-and-colitis/what-is-crohns-disease/. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[39] Молодекі Н.А. (Molodecky NA), Сун І.С. (Soon IS), Рабі Д.М. та співавт. Підвищення частоти та поширеності запальних захворювань кишківника з часом, на основі систематичного огляду. Журнал «Гастроентерологія». 2012;142(1):46-54.e42; quiz e30.

[40] Американський фонд по боротьбі з хворобою Крона та коліту. Факти про запальні захворювання кишківника. 2014. http://www.ccfa.org/assets/pdfs/updatedibdfactbook.pdf. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[41] Національна бібліотека США з медицини. Національний інститут здоров’я. Виразковий коліт. 2015. http://www.nlm.nih.gov/medlineplus/ulcerativecolitis.html. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[42] Американський фонд по боротьбі з хворобою Крона та коліту. Що таке виразковий коліт? 2015. http://www.ccfa.org/what-are-crohns-and-colitis/what-is-ulcerative-colitis/. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[43] Некомерційна організація «Клініка Майо». Виразковий коліт. 2015. http://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/ulcerative-colitis/basics/definition/con-20043763. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[44] Американський фонд по боротьбі з хворобою Крона та коліту. Життя з виразковим колітом. http://www.ccfa.org/assets/pdfs/living_with_uc_brochure_final.pdf. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[45] Мейдхоф У. (Maidhof W), Гілас О. (Hilas O). Вовчак: огляд захворювання та варіанти його лікування. Журнал «Фізіотерапія». 2012;37:240-249.

[46] Меріан Р. (Mehrian R) та співавт. Синергічний ефект між генотипами IL-10 і bcl-2 при визначенні схильності до системного червоного вовчака. Журнал «Артрит та Ревматологія». Квітень, 1998 р.;41(4):596-602

[47] Д’Круз Д.П. (D’Cruz DP). Системний червоний вовчак. Британський медичний журнал. 2006;332(7546):890-894.

Вакцина від Pfizer-BioNTech призводить до аутоімунного захворювання

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У мережі поширюють інформацію, що вакцина від Pfizer-BioNTech нібито призводить до рідкісного аутоімунного захворювання. Про це начебто заявила ізраїльський медик лікарка Доріт Блікштейн 21 червня в ефірі телеканалу Reshet 13. У підписі до відео, на яке посилається автор, також заявляють про те, що вакцина від COVID-19 нібито викликає тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру (синдром Мошковіца).

Пояснюємо, що не так. Раніше подібну тезу коментували незалежні фактчекери з USA TODAY. 

Зв’язок між вакцинами від COVID-19 та тромботичною тромбоцитопенічною пурпурою (синдром Мошковіца) наразі остаточно не доведений. Дослідження щодо вакцини виробництва Johnson & Johnson та Pfizer-BioNTech (до речі, його співавторкою є Доріт Блікштейн) про причинно-наслідковий зв’язок не стверджують і наголошують на необхідність подальших досілджень.

Тромботична тромбоцитопенічна пурпура – рідкісне захворювання, яке викликає утворення тромбів в дрібних кровоносних судинах по всьому тілу. Тромби можуть викликати серйозні проблеми зі здоров’ям, якщо вони блокують судини і обмежують приплив крові до таких органів, як мозок, нирки і серце.  

Лікарка Доріт Блікштейн (Dorit Blickstein) не заявляла про те, що вакцина від Pfizer-BioNTech викликає аутоімунне захворювання. Водночас лікарка наголосила, що захворювання у нетиповій кількості фіксували серед вакцинованих. 

Доріт Блікштейн – керівниця гематогінекологічної служби Інституту гематології клініки Бейлінсон, медичного центру імені Іцхака Рабіна, Петах-Тіква, Ізраїль. Також керівниця медичного факультету Саклера Тель-Авівського університету, професорка кафедри акушерства і гінекології медичного центру Каплана та Медичної школи лікарні Хадасса Єврейського університету. Авторка декількох наукових статей.

Аутоімунне захворювання – це стан, при якому імунна система помилково атакує організм. Аутоімунне захворювання трапляється, коли природна захисна система організму не може визначити різницю між клітинами організму та чужими клітинами, в результаті чого організм помилково атакує нормальні клітини. Деякі аутоімунні захворювання націлені лише на один орган. Діабет 1 типу пошкоджує підшлункову залозу. Інші захворювання, наприклад, системний червоний вовчак, вражають весь організм.

Люди, які вже мають аутоімунні захворювання, також можуть отримати щеплення від COVID-19.

Вакцини від COVID-19 не були широко протестовані на людях з аутоімунними захворюваннями, тому дані щодо безпечності та ефективності вакцин наразі обмежені. Головний лікар Graduate Medical Education Global LLC Рамін Ахмаді (Ramin Ahmadi) заявив про те, що у людей з важкою формою аутоімунного захворювання теоретично може бути ризик загострення хвороби після вакцинації. 

Все ж теоретичний потенціал виникнення побічних реакцій після щеплення не повинен бути підставою для того, аби не рекомендувати пацієнтам з аутоімунними розладами вакцинуватися. Більш того, пацієнти з аутоімунними захворюваннями схильні до вищого ризику госпіталізації через COVID-19.

Вакцинація переважає ризики потенційної реакції або загострення захворювання, оскільки люди з ослабленим імунітетом мають підвищений ризик захворювання важкою формою COVID-19.  

Людям з аутоімунними захворюваннями потрібно проконсультуватися зі своїм лікарем для коригування прийому ліків у зв’язку з вакцинацією.

Иммунная система человека и инфекционные заболевания

Все живые существа подвержены воздействию возбудителей болезней. Даже у бактерий, настолько маленьких, что на кончике булавки может поместиться более миллиона, есть системы защиты от заражения вирусами. Этот вид защиты становится более изощренным по мере усложнения организмов.

Многоклеточные животные имеют специальные клетки или ткани для борьбы с угрозой инфекции. Некоторые из этих реакций происходят немедленно, так что инфекционный агент может быть быстро локализован.Другие реакции более медленные, но более адаптированы к инфекционному агенту. В совокупности эти средства защиты известны как иммунная система . Иммунная система человека необходима для нашего выживания в мире, полном потенциально опасных микробов, и серьезные нарушения даже в одном звене этой системы могут предрасполагать к тяжелым, даже опасным для жизни инфекциям.

Неспецифический (врожденный) иммунитет

Иммунная система человека имеет два уровня иммунитета: специфический и неспецифический иммунитет.С помощью неспецифического иммунитета, также называемого врожденным иммунитетом, человеческий организм защищает себя от чужеродного материала, который воспринимается как вредный. Могут быть атакованы такие маленькие микробы, как вирусы и бактерии, а также более крупные организмы, такие как черви. В совокупности эти организмы называются патогенами, если они вызывают заболевание у хозяина.

Все животные обладают врожденной иммунной защитой от распространенных патогенов. Эти первые линии защиты включают внешние барьеры, такие как кожа и слизистые оболочки.Когда патогены нарушают внешние барьеры, например, через порезы на коже или при вдыхании в легкие, они могут причинить серьезный вред.

Некоторые лейкоциты (фагоциты) борются с патогенами, преодолевающими внешнюю защиту. Фагоцит окружает возбудителя, захватывает его и нейтрализует.

Специфический иммунитет

Хотя здоровые фагоциты имеют решающее значение для хорошего здоровья, они не в состоянии справиться с некоторыми инфекционными угрозами. Специфический иммунитет дополняет функцию фагоцитов и других элементов врожденной иммунной системы.

В отличие от врожденного иммунитета, специфический иммунитет позволяет целенаправленно реагировать на конкретный патоген. Только позвоночные имеют специфические иммунные реакции.

Два типа лейкоцитов, называемых лимфоцитами, жизненно важны для специфического иммунного ответа. Лимфоциты производятся в костном мозге и созревают в один из нескольких подтипов. Двумя наиболее распространенными являются Т-клетки и В-клетки.

Антиген – это чужеродный материал, вызывающий реакцию Т- и В-клеток.В организме человека есть В- и Т-клетки, специфичные к миллионам различных антигенов. Обычно мы думаем об антигенах как о части микробов, но антигены могут присутствовать и в других условиях. Например, если человеку сделали переливание крови, не соответствующей его группе крови, это может вызвать реакцию со стороны Т- и В-клеток.

Полезно думать о Т-клетках и В-клетках следующим образом: В-клетки обладают одним существенным свойством. Они могут созревать и дифференцироваться в плазматические клетки, которые производят белок, называемый антителом.Этот белок специфически нацелен на конкретный антиген. Однако одни только В-клетки не очень хороши в производстве антител и полагаются на Т-клетки, чтобы дать сигнал о том, что они должны начать процесс созревания. Когда правильно информированная В-клетка распознает антиген, на который она закодирована, она делится и производит множество плазматических клеток. Затем плазматические клетки выделяют большое количество антител, которые борются со специфическими антигенами, циркулирующими в крови.

Т-клетки активируются, когда конкретный фагоцит, известный как антигенпрезентирующая клетка (АРС), демонстрирует антиген, к которому специфична Т-клетка. Эта смешанная клетка (в основном человеческая, но проявляющая антиген к Т-клетке) является триггером для различных элементов специфического иммунного ответа.

Подтип Т-клеток, известный как Т-хелперная клетка, выполняет ряд функций. Т-хелперные клетки выделяют химические вещества до

  • Помощь в делении В-клеток на плазматические клетки
  • Вызов фагоцитов для уничтожения микробов
  • Активировать Т-клетки-киллеры

После активации Т-клетки-киллеры распознают инфицированные клетки организма и уничтожают их.

Регуляторные Т-клетки (также называемые супрессорными Т-клетками) помогают контролировать иммунный ответ. Они распознают, когда угроза локализована, а затем посылают сигналы, чтобы остановить атаку.

Органы и ткани

Клетки, формирующие специфический иммунный ответ, циркулируют в крови, но они также обнаруживаются в различных органах. Внутри органа иммунные ткани обеспечивают созревание иммунных клеток, улавливают патогены и обеспечивают место, где иммунные клетки могут взаимодействовать друг с другом и вызывать специфический ответ. Органы и ткани, участвующие в иммунной системе, включают вилочковую железу, костный мозг, лимфатические узлы, селезенку, аппендикс, миндалины и пейеровы бляшки (в тонком кишечнике).

I

инфекции и болезни

Заражение происходит, когда патоген проникает в клетки организма и размножается. Инфекция обычно приводит к иммунному ответу. Если ответ будет быстрым и эффективным, инфекция будет устранена или локализована так быстро, что болезнь не возникнет.

Иногда инфекция приводит к заболеванию.(Здесь мы сосредоточимся на инфекционном заболевании и определим его как состояние инфекции, которое характеризуется симптомами или признаками болезни.) Заболевание может возникать при снижении или нарушении иммунитета, когда вирулентность возбудителя (его способность повреждать клетки-хозяева ) высока, и когда количество возбудителей в организме велико.

В зависимости от инфекционного заболевания симптомы могут сильно различаться. Лихорадка является обычной реакцией на инфекцию: более высокая температура тела может усилить иммунный ответ и создать враждебную среду для патогенов. Воспаление или отек, вызванный увеличением жидкости в инфицированной области, является признаком того, что лейкоциты атакуют и высвобождают вещества, участвующие в иммунном ответе.

Вакцинация стимулирует специфический иммунный ответ, который создает В- и Т-клетки памяти, специфичные для определенного патогена. Эти клетки памяти сохраняются в организме и могут привести к быстрому и эффективному ответу, если организм снова столкнется с патогеном.

Подробнее о вакцинации см. в упражнении «Как действуют вакцины».

Источники

Хант, Р. Вирусология: микробиология и иммунология в Интернете. Университет Южной Каролины. Дата обращения 10.01.2018.

Руководство Merck: домашнее издание. Инфекции. Дата обращения 10.01.2018.

Delves, PJ The Merck Manual: Home Edition. Обзор иммунной системы. Дата обращения 10.01.2018.

Последнее обновление 10 января 2018 г.

Иммунная система и хронические заболевания 2018


Конфликт интересов

Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов в этом специальном выпуске.

Margarete Dulce Bagatini
Andréia Machado Cardoso
Cristina Ruedell Reschke
Fabiano Barbosa Carvalho

Copyright

Copyright © 2018 Margarete Dulce Bagatini et al.Это статья с открытым доступом, распространяемая в соответствии с лицензией Creative Commons Attribution License, которая разрешает неограниченное использование, распространение и воспроизведение на любом носителе при условии надлежащего цитирования оригинальной работы.

20.6: Нарушения иммунной системы

Рубрика: Биология человека в новостях

EpiPens® и их единственный производитель, фармацевтическая компания Mylan, попали в заголовки новостей в 2016 году, но не по уважительной причине. Резкое повышение цен на EpiPens® и очевидная жадность Mylan вызвали бурю негодования в СМИ.

EpiPens® представляют собой автоматические шприцы для инъекций, предварительно заполненные дозированной дозой адреналина, препарата, который может быстро остановить опасную для жизни анафилактическую реакцию на аллерген. Использование устройства простое и не требует специальной подготовки. Инжектор нужно просто прижать к бедру, что можно сделать через одежду или на голую кожу. Каждый год врачи выписывают миллионы рецептов на EpiPens®. Многие люди с тяжелой аллергией всегда носят с собой два устройства на случай анафилаксии, хотя большинству из них никогда не нужно их использовать.Другим людям с тяжелой аллергией буквально несколько раз спасали жизни с помощью EpiPens®, когда у них возникали анафилактические реакции. Даже если устройства не использовались, их необходимо заменять каждый год из-за истечения срока действия адреналина.

Вы можете подумать, что EpiPens® будет относительно недорогим, учитывая их спасательный потенциал. Еще в 2009 году две упаковки EpiPens® стоили около 100 долларов. Однако всего за 7 лет стоимость тех же двух упаковок EpiPens® подскочила на невероятные 400 процентов! К 2016 году стоимость составляла 600 долларов и более.Mylan, по-видимому, поднял цену с единственной целью увеличения прибыли. Компания также значительно подняла цены на многие другие лекарства. Повышение цен только на EpiPens®, безусловно, было прибыльным. В 2015 году продажа EpiPens® принесла Mylan 1 миллиард долларов. В том же году генеральный директор Mylan получила домой почти 19 миллионов долларов, что более чем на 600 процентов превышает ее предыдущую зарплату.

Новостное освещение повышения цен на EpiPens® началось летом 2016 года после повышения цен в мае того же года.Как частные лица, так и выборные должностные лица выразили возмущение по поводу повышения цен, особенно в сочетании с ненасытными прибылями компании и ее генерального директора. К концу августа Mylan отреагировала на негативную реакцию, предложив купоны на скидку для EpiPens®. Через несколько дней компания пообещала представить более дешевую универсальную версию устройства. Аналитики быстро определили, что продажа универсальной версии позволит Mylan заработать на продукте больше денег, чем снижение цены на устройство известной марки, чего они по-прежнему делать не стали.К сентябрю 2016 года в отношении Милана велось расследование по делу о нарушении антимонопольного законодательства, связанном с продажей EpiPens® государственным школам Нью-Йорка.

История Mylan/EpiPen® все еще может быть в новостях. Но каким бы ни был исход, эта история уже подлила масла в огонь публичных и частных дебатов по важным этическим вопросам — таким, как чрезмерная стоимость жизненно важных лекарств и огромные прибыли крупных фармацевтов. Каковы самые последние новости об EpiPens® и Mylan? Если вам интересно, вы можете проверить заголовки в Интернете, чтобы узнать.Что вы думаете об этических проблемах, которые они поднимают?

Аутоиммунные заболевания | Бостонская детская больница

Что такое аутоиммунные заболевания?

Если бы не иммунная система — естественная защита человеческого организма от внешних захватчиков — мы бы постоянно болели. Эта сложная сеть клеток, органов и молекул борется с такими вещами, как бактерии и вирусы, 24 часа в сутки, с головы до ног. Это мощная защита, когда она работает на нас, но также может быть серьезной угрозой, когда она оборачивается против нас, в так называемом аутоиммунном заболевании («ауто» означает «я»).

Аутоиммунные заболевания у детей встречаются редко. Когда они возникают, их трудно диагностировать и трудно лечить. Врачи все еще изучают эту большую группу в основном хронических заболеваний — всего более 80 — большинство из которых еще не излечимы. Если у вашего ребенка аутоиммунная проблема, многое зависит от выяснения, что это такое, и последующего агрессивного лечения этого состояния.

Как работает иммунная система

Аутоиммунные заболевания поражают примерно 23 миллиона американцев, однако изучение иммунной системы (иммунология) все еще находится в стадии развития.Врачи и исследователи все еще изучают естественную систему защиты организма и то, что происходит, когда она дает сбой.

Чтобы лучше понять аутоиммунное заболевание вашего ребенка, полезно знать некоторые основные факты о том, как работает иммунная система:

  • Когда чужеродный возбудитель (антиген), такой как бактерия, вирус или пыльца, попадает в организм, он сталкивается с врожденной иммунной системой.
  • Врожденная система — это наша врожденная неспецифическая реакция на антигены. Это общий набор защит, который включает такие барьеры, как кожа и слизистые оболочки, и такие реакции, как рефлексы кашля и чихания.
  • Врожденная система также включает лейкоциты, называемые фагоцитами (буквально поедающие клетки), предназначенные для поглощения любого антигена, проникающего через внешнюю защиту.
  • Врожденная система либо уничтожит захватчика, либо выиграет время для работы более сложной адаптивной иммунной системы.
  • Адаптивная система представляет собой постоянно развивающуюся специфическую реакцию на антигены. Это целевая защита, которая идентифицирует захватчика и создает уникальные белки (антитела), чтобы пометить его для атаки.
  • Среди ключевых игроков в адаптивной системе есть особые лейкоциты, называемые В-клетками, которые вырабатывают антитела, и Т-клетки, которые координируют и осуществляют атаку — и, что важно, также сигнализируют, когда атака должна прекратиться.

Что происходит, когда у ребенка аутоиммунное заболевание?

При аутоиммунном заболевании иммунная система по ошибке начинает атаковать здоровые клетки и ткани и не может остановить атаку. Это отличается от других сбоев в работе иммунной системы, таких как приобретенные иммунодефицитные состояния, такие как СПИД, при которых иммунная система ослаблена или неэффективна, и аллергические заболевания, при которых иммунная система чрезмерно реагирует на такие вещи, как пыльца или орехи.

Аутоиммунные заболевания могут поражать практически любую часть тела, хотя чаще всего они поражают соединительные ткани (кожу, мышцы и суставы). Симптомы могут варьироваться от усталости и легкой сыпи до редких серьезных побочных эффектов, таких как судороги. Диагностика может быть затруднена, поскольку многие симптомы имеют тенденцию появляться и исчезать и часто неспецифичны. Они возникают при различных видах аутоиммунных заболеваний, а также при других типах заболеваний, таких как инфекции и рак.

Аутоиммунные заболевания чаще всего встречаются у женщин в соотношении 3 к 1, чем у мужчин.

Врачи не знают, почему иммунная система некоторых детей начинает атаковать собственный организм. Мы знаем, что это связано с чем-то в их генах и, вероятно, с рядом других неизвестных факторов. Родителям важно знать, что болезнь их ребенка не была вызвана чем-то, что они сделали, и они ничего не могли сделать, чтобы предотвратить это.

Какие виды аутоиммунных заболеваний поражают детей?

Иммунная система предназначена для защиты всего организма. Когда он выходит из строя, он может поражать практически любую часть тела, от кожи до суставов и кровеносных сосудов, которые реагируют по-разному и часто требуют разных стратегий лечения.

В целом, аутоиммунные заболевания часто попадают в одну из двух основных групп:

Органоспецифические нарушения (также называемые локализованными), сосредоточенные на одном органе или определенном типе ткани:

Неорганоспецифические заболевания (также называемые системными) вызывают проблемы во всем организме:

Кто подвержен риску аутоиммунного заболевания?

Поскольку существует несколько десятков видов аутоиммунных заболеваний, факторы риска могут различаться в зависимости от болезни. Однако в целом исследователи обнаружили прочную связь со следующими факторами:

  • Пол: Вероятность аутоиммунного заболевания у девочек почти в три раза выше, чем у мальчиков, при этом девочки-подростки и молодые женщины подвергаются наибольшему риску.При некоторых заболеваниях, таких как склеродермия и волчанка (СКВ), более 85 процентов пациентов составляют женщины. Однако одно из наиболее распространенных аутоиммунных заболеваний у детей, диабет 1 типа, поражает мальчиков и девочек почти в равной степени.
  • Возраст: Большинство аутоиммунных заболеваний поражают людей молодого и среднего возраста. Некоторые заболевания начинаются именно в детстве, как следует из их названия, например, ювенильный идиопатический артрит и ювенильный дерматомиозит.
  • Генетика: Семейный анамнез аутоиммунных заболеваний подвергает ребенка повышенному риску.На самом деле, по оценкам, примерно одна треть риска развития аутоиммунного заболевания связана с чем-то в генах ребенка.
  • Раса: Некоторые сообщения предполагают, что дети разных рас могут быть более склонны к определенным аутоиммунным заболеваниям. Например, афроамериканские дети, по-видимому, более склонны к развитию волчанки (СКВ) и склеродермии, чем дети европеоидной расы, но противоположное верно в отношении рассеянного склероза (РС), который чаще поражает детей европеоидной расы.
  • Другие болезни: Дети с одним аутоиммунным заболеванием, как правило, подвергаются более высокому риску развития другого. Например, дети с диабетом 1 типа более подвержены развитию глютеновой болезни или болезни Аддисона.

Можно ли предотвратить аутоиммунное заболевание?

Пока нет способа предотвратить развитие аутоиммунного заболевания у человека, хотя исследователи работают над достижением этой долгосрочной цели. Национальные институты здравоохранения обозначили три проблемы, с которыми сталкиваются исследователи:

  • распознавание специфических генетических моделей людей, предрасположенных к аутоиммунным заболеваниям
  • с упором на факторы окружающей среды (вирусы, токсины и т.), которые могут вызвать заболевание
  • придумывает способы вмешательства до начала заболевания, а также создает программы общественного скрининга

Как мы лечим аутоиммунные заболевания

В то время как в бригаду врачей, оказывающих помощь детям с аутоиммунными заболеваниями, могут входить самые разные специалисты, врачи, обладающие наибольшим опытом в лечении этих заболеваний, называются детскими ревматологами. Из примерно 200 детских ревматологов в стране более полудюжины работают в Бостонской детской больнице.Это и многие другие ресурсы, которые мы предлагаем, делают Boston Children’s уникальной и мощной силой в борьбе с аутоиммунными заболеваниями:

  • Наша программа по ревматологии — одна из крупнейших в США, в ней ежегодно лечат более 4000 амбулаторных и почти 1000 стационарных пациентов.
  • Наш Самарский клинический центр имени Яна Туркеля объединяет детских ревматологов и специалистов-консультантов со всей больницы, чтобы предложить комплексную, скоординированную помощь, от амбулаторного и стационарного лечения до помощи детям и семьям в подключении к широкому спектру вспомогательных услуг.
  • Отделение иммунологии и ревматологии сотрудничает, чтобы помочь детям с множественными аутоиммунными симптомами, которые не соответствуют одному диагнозу, в Клинике множественных проявлений аутоиммунных заболеваний больницы
  • Дерматолого-ревматологический центр объединяет ревматологов и дерматологов для лечения детей с аутоиммунными заболеваниями кожи, такими как псориатический артрит, склеродермия и ювенильный дерматомиозит.

Наши области инноваций в области аутоиммунных заболеваний

Компания Boston Children’s, в которой находится крупнейшее в мире педиатрическое научно-исследовательское предприятие, также смотрит в будущее.Благодаря таким инициативам, как Центр исследований орфанных заболеваний Мэнтона и Программа клеточной и молекулярной медицины, наши врачи и ученые вместе работают над новыми способами выявления, лечения и потенциального излечения аутоиммунных заболеваний.

Можете ли вы укрепить свою иммунную систему?

Является ли сильная иммунная система решением болезни? Можем ли мы поддерживать себя в хорошем состоянии, укрепляя наш иммунный ответ?

Вроде. И не совсем.

Воспринимайте свою иммунную систему как домашнюю систему безопасности вашего тела.Неповрежденная кожа и слизистые оболочки не пропускают некоторые бактерии и вирусы, точно так же, как забор вокруг вашего дома защищает вашу собственность от большинства нежелательных злоумышленников. Когда микробы попадают в организм, иммунная система начинает действовать и начинает вырабатывать антитела и доставлять лейкоциты к месту заражения, как домашняя сигнализация, которая выдает предупреждение, как только периметр вашего дома нарушается. предполагая, что ваша система сигнализации также может спонтанно создавать и расставлять ловушки в стиле «Один дома» для любых потенциальных грабителей.

Если вы хотите усилить безопасность своего дома, имеет смысл усилить систему сигнализации. Но если вы слишком усилите его — например, запрограммируете его реагировать каждый раз, когда открывается дверь, — ваша система безопасности может вызвать полицию, когда вы в следующий раз принесете домой продукты.

Наша иммунная система одинакова. Хотя всем нам нужна сильная, надежная иммунная система, «усиление» или «укрепление» иммунной системы не особенно желательно. Фактически, аутоиммунные заболевания, такие как волчанка и ревматоидный артрит, возникают, когда иммунная система чрезмерно реагирует и атакует здоровые ткани в организме. 1 Точно так же, как вам не обязательно нужна более сильная система домашней безопасности, но и более умная, вашему телу нужна здоровая, хорошо сбалансированная иммунная система — и вы можете многое сделать для оптимизации работы вашей иммунной системы.

Упражнения и иммунитет

Регулярная физическая активность может снизить риск инфицирования и заболеваемости. По данным Национальной медицинской библиотеки США, «физическая активность может помочь вымыть бактерии из легких и дыхательных путей». 2 Научные исследования также показали повышение активности иммунной системы после занятий аэробными упражнениями средней и высокой интенсивности продолжительностью менее 60 минут. 3 Одно исследование с участием 1002 взрослых показало, что у людей, которые занимались спортом в среднем пять или более дней в неделю, было на 43% меньше дней с симптомами простуды, чем у людей, которые в основном вели малоподвижный образ жизни. 4

Экстремальные, интенсивные и продолжительные упражнения, такие как подготовка к элитным соревнованиям, вызывают стресс у организма и, наоборот, могут привести к дисфункции иммунной системы. 5 Для оптимального иммунитета стремитесь к умеренной физической активности в течение часа или меньше в большинство дней недели.

Питание и иммунная система

Наша иммунная система нуждается в определенных витаминах и питательных веществах для нормального функционирования. Без достаточного количества этих питательных веществ иммунная система не может работать с максимальной производительностью. На самом деле дефицит питательных микроэлементов или дефицит цинка, селена, меди, фолиевой кислоты и витаминов А, В6, С и Е может объяснить, почему пожилые люди более восприимчивы к болезням и болезням. 6

Однако принимать пищевые добавки — это не выход.Лучше получать питательные вещества из свежих, необработанных продуктов. 7 Диета с высоким содержанием клетчатки, содержащая большое количество фруктов, овощей, белков и цельных зерен, поддерживает иммунитет. 8  Пробиотические и пребиотические продукты, такие как кефир, йогурт, чеснок, лук и морские водоросли, способствуют здоровому микробиому кишечника и могут повышать иммунитет. 9

Стресс и иммунная функция

Кратковременный стресс активирует иммунную систему. 10 Как будто организм начинает циркулировать иммунные клетки, готовясь к вероятной атаке.

Однако хронический стресс увеличивает воспаление и кортизол, гормон стресса. 11 Стресс также может уменьшить количество лейкоцитов, доступных для борьбы с инфекцией. 12 Воздействие хронического стресса на иммунную систему может объяснить, почему стресс связан с аутоиммунными заболеваниями, раком, диабетом и болезнями сердца. 13

Управление стрессом может уменьшить уровень гормонов стресса и воспаление. 14 Медитация, йога, времяпрепровождение на природе, ведение дневника, создание или наслаждение искусством — все это эффективные методы снижения стресса. 15

Сон и иммунитет

По данным многочисленных исследований, хороший ночной сон в ночь после вакцинации усиливает иммунный ответ организма на вакцинацию. 16 Исследователи также неоднократно документировали связь между недостатком сна и повышенным риском заражения. 17 Хроническая потеря сна связана с усилением воспаления в организме, что является одним из возможных объяснений связи между апноэ во сне и сердечными заболеваниями. 18

Старайтесь спать от семи до восьми часов в сутки для оптимального функционирования иммунной системы. 19

Здоровые привычки помогают вашей иммунной системе создать надежную защиту от болезней и болезней.

ИСТОЧНИКИ

  1. Можете ли вы действительно укрепить свою иммунную систему? Кедры-Синай. https://www.cedars-sinai.org/blog/boosting-your-immune-system.html
  2. Упражнения и иммунитет. Национальная медицинская библиотека США. https://medlineplus.gov/ency/article/007165.htm#:~:text=Physical%20activity%20may%20help%20flush,system%20cells%20that%20fight%20disease
  3. Ниман, Д.и Венц, Л. (2019). Неотразимая связь между физической активностью и защитной системой организма. Журнал науки о спорте и здоровье, 8 (3), 201–217. doi: 10.1016/j.jshs.2018.09.009. Получено с https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2095254618301005
  4. Ниман Д., Хенсон Д., Остин М. и Ша В. (2010). Инфекция верхних дыхательных путей снижается у физически здоровых и активных взрослых. Британский журнал спортивной медицины, 45 (12), 987–992. doi: 10.1136/bjsm.2010.077875.Получено с https://bjsm.bmj.com/content/45/12/987
  5. Ниман, Д., и Венц, Л. (2019). Неотразимая связь между физической активностью и защитной системой организма. Журнал науки о спорте и здоровье, 8 (3), 201–217. doi: 10.1016/j.jshs.2018.09.009. Получено с https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2095254618301005
  6. Как укрепить вашу иммунную систему. Гарвардская медицинская школа. https://www.health.harvard.edu/staying-healthy/how-to-boost-your-immune-system
  7. Можете ли вы действительно укрепить свою иммунную систему? Кедры-Синай.https://www.cedars-sinai.org/blog/boosting-your-immune-system. html
  8. Питание и иммунитет. Гарвардская школа общественного здравоохранения. https://www.hsph.harvard.edu/nutritionsource/nutrition-and-immunity/
  9. Там же.
  10. Сегерстром, С., и Миллер, Г. (2004). Психологический стресс и иммунная система человека: метааналитическое исследование 30 лет исследований. Психологический бюллетень, 130(4), 601–630. дои: 10.1037/0033-2909.130.4.601. Получено с https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1361287/
  11. Bae, Y., Шин Э., Бэ Ю. и Ван Эден В. (2019). От редакции: Стресс и иммунитет. Frontiers In Immunology, 10. doi: 10.3389/fimmu.2019.00245. Получено с https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fimmu.2019.00245/full
  12. Что происходит, когда ваша иммунная система испытывает стресс? Клиника Кливленда. https://health.clevelandclinic.org/what-happens-when-your-immune-system-gets-stressed-out/
  13. Bae, Y., Shin, E., Bae, Y., & Van Eden, W (2019). От редакции: Стресс и иммунитет. Границы в иммунологии, 10.doi: 10. 3389/fimmu.2019.00245. Получено с https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fimmu.2019.00245/full
  14. Стресс ослабляет иммунную систему. Американская психологическая ассоциация. https://www.apa.org/research/action/immune
  15. Что происходит, когда ваша иммунная система испытывает стресс? Клиника Кливленда. https://health.clevelandclinic.org/what-happens-when-your-immune-system-gets-stressed-out/
  16. Беседовский Л., Ланге Т. и Борн Дж. (2011). Сон и иммунитет.Архив Пфлюгера — Европейский журнал физиологии, 463 (1), 121–137. doi: 10.1007/s00424-011-1044-0. Получено с https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3256323/
  17. Сон и иммунная система. Национальный институт охраны труда и техники безопасности. https://www.cdc.gov/niosh/work-hour-training-for-nurses/longhours/mod2/05.html
  18. Там же.
  19. Недостаток сна: может ли от этого заболеть? Клиника Майо. https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/insomnia/expert-answers/отсутствие сна/faq-20057757

6 Нарушения иммунной системы | Ветераны и Agent Orange: обновление 11 (2018)

специализированных клеток, которые находятся в тканях по всему телу, включая легкие, стенки кишечника и стенки кровеносных сосудов. Когда человек снова подвергается воздействию аллергена, он связывается с антителами на тучных клетках и заставляет их высвобождать гистамин и лейкотриены, которые вызывают симптомы, связанные с аллергической реакцией. При реакциях гиперчувствительности замедленного типа, также известных как клеточно-опосредованный иммунитет, другие аллергены, такие как ядовитый плющ и никель, активируют аллерген-специфические лимфоциты (Т-клетки памяти) в месте контакта (обычно на коже), которые выделяют вещества, вызывающие воспаление и повреждение тканей.Некоторые аллергические реакции, например, на пищевые аллергены, могут включать сочетание аллерген-специфического воспаления, вызываемого лимфоцитами, и воспаления, вызываемого IgE. Аллергические реакции могут проявляться в определенных тканях (таких как кожа, глаза, дыхательные пути и желудочно-кишечный тракт) или могут приводить к системным реакциям, называемым анафилаксией.

Аутоиммунные заболевания

Координационный комитет по аутоиммунным заболеваниям Национального института здравоохранения признает 80 различных аутоиммунных заболеваний и состояний, поражающих сердечно-сосудистую, дыхательную, нервную, эндокринную, кожную, желудочно-кишечную, печеночную и выделительную системы (Координационный комитет по аутоиммунным заболеваниям NIH, 2005). Эти заболевания поражают как мужчин, так и женщин, но большинство из них поражает больше женщин, чем мужчин (Fairweather et al., 2008). Известно, что на риск развития аутоиммунных заболеваний влияют генетическая предрасположенность, возраст, гормональный статус и факторы окружающей среды, такие как наличие инфекционных заболеваний и стресс. Различные аутоиммунные заболевания могут возникать у одного и того же человека и, как правило, группироваться в семьях. Развитие одного аутоиммунного заболевания также является фактором риска развития других иммунозависимых заболеваний и некоторых видов рака (Landgren et al., 2010).

Аутоиммунитет возникает, когда иммунная система человека не может распознать себя и атакует ткани, как если бы они были чужеродными. Неадекватные иммунные реакции, вызывающие аутоиммунитет, возникают либо в клеточно-опосредованной, либо в гуморально-опосредованной иммунной системе и могут быть направлены против самых разных тканей или органов. Например, аутоиммунная реакция при рассеянном склерозе нацелена на миелиновую оболочку нервных аксонов; при болезни Крона эпителий кишечника; при сахарном диабете 1 типа — инсулинпродуцирующие островковые клетки поджелудочной железы; а при ревматоидном артрите — синовиальную оболочку сустава и другие белки, связанные с соединительной тканью.

Встречаются и другие системные аутоиммунные заболевания. Системная красная волчанка является аутоиммунным заболеванием, при котором многие органы поражаются различными аутоантителами. У пациентов проявляются различные неспецифические признаки и симптомы, такие как боль в суставах или утомляемость, что затрудняет своевременную диагностику. Характерная сыпь на щеках и носу и чувствительность к солнечному свету являются обычными симптомами, но также могут присутствовать язвы во рту, артрит, плеврит, протеинурия и неврологические симптомы.Почти все больные системной красной волчанкой дали положительный результат на антинуклеарные антитела, особенно антитела, направленные на

.

Иммуноопосредованные заболевания | Национальное общество рассеянного склероза

Обзор

Нормальная иммунная система представляет собой сложную систему, которая защищает наш организм от инфекций. В нашей коже, легких и кишечнике есть клетки, которые помогают нам защищаться. Есть также много других клеток иммунной системы, которые активируются, если мы заражаемся бактериями, вирусами или паразитами.

Двумя важными типами клеток иммунной системы являются типы лейкоцитов или лимфоцитов. Их вызывают к действию сигналы иммунной системы, которые сообщают им о присутствии чужеродного захватчика. В-клетки (так называемые, потому что они развиваются в костном мозге) распознают определенные типы чужеродных клеток и вырабатывают антитела. «Т-клетки» (названные так потому, что они развиваются в маленьком органе, называемом вилочковой железой) отвечают за множество других иммунных реакций.

Рассеянный склероз считается иммуноопосредованным заболеванием, при котором иммунная система организма атакует центральную нервную систему (ЦНС).Большинство экспертов по рассеянному склерозу считают, что это аутоиммунное заболевание , хотя при РС не было выявлено никаких специфических антигенов (белков, стимулирующих иммунную систему). Некоторые заболевания, которые, как считается, имеют аутоиммунную основу:

  • псориаз
  • Болезнь Крона
  • ревматоидный артрит
  • системная красная волчанка и
  • инсулинозависимый (тип 1) сахарный диабет.

В случае рассеянного склероза иммунная система атакует и повреждает определенные структуры и клетки ЦНС, в том числе:

  • миелин (жировая оболочка, окружающая и защищающая нервные волокна),
  • олигодендроциты (миелинпродуцирующие клетки) и
  • нервных волокон, лежащих в основе миелина.

Типы ячеек

Многие различные клетки участвуют в аномальном иммунном ответе, наблюдаемом при рассеянном склерозе. Двумя важными типами иммунных клеток являются Т-клетки и В-клетки.
  • Т-клетки активируются в лимфатической системе и при РС проникают в ЦНС через кровеносные сосуды. Попадая в ЦНС, Т-клетки выделяют химические вещества, вызывающие воспаление и повреждение. Это приводит к повреждению миелина, нервных волокон и клеток, образующих миелин. Т-клетки также важны для активации В-клеток и привлечения других клеток иммунной системы к участию в иммунной атаке.
  • Регуляторные Т-клетки, тип Т-клеток, ослабляют или выключают воспаление. При рассеянном склерозе Т-регуляторные клетки не функционируют должным образом и не могут эффективно купировать воспаление.
  • Цитотоксические или «киллерные» Т-клетки напрямую атакуют и уничтожают клетки, обладающие определенными характеристиками
  • В-клеток активируются с помощью Т-клеток. В-клетки вырабатывают антитела и стимулируют другие белки, а при рассеянном склерозе они вызывают повреждение ЦНС.

Терапия рассеянного склероза, направленная против иммунно-опосредованного ответа

Терапия, модифицирующая течение рассеянного склероза, работает по разным механизмам, при этом разные методы лечения имеют разные механизмы действия.Эти механизмы включают:
  • Нарушение активации Т-клеток
  • Уменьшение воспаления и иммунной активности
  • Блокирование движения клеток иммунной системы
  • Истощение количества клеток иммунной системы
  • Ограничение проникновения иммунных клеток в ЦНС
Хотя многое известно об иммунном ответе при РС и механизмах, вызывающих воспаление и повреждение, продолжаются исследования, чтобы лучше понять процесс заболевания РС, включая прогрессирование инвалидности, и разработать методы лечения, которые могут остановить прогрессирование, обратить инвалидность и окончательно вылечить РС.
Хвороби імунної системи: Захворювання імунної системи › Клініка «Форпост»

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.